УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Снітка С.О.
суддів Широкової Л.В.,
Худякова А.М.
секретаря Назаренко К.С.
з участю позивача, його представника
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ „Приватбанк” про розірвання договору банківського рахунку та відшкодування заподіяних збитків за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баранівського районного суду від 14 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
10.08.2010 р. ОСОБА_2 пред’явив позов до ПАТ КБ „Приватбанк” в особі філії Баранівського відділення про розірвання договору банківського вкладу та відшкодування завданих збитків.
Позивач зазначив, що 10.12.2007 р. уклав з відповідачем договір банківського рахунку та йому було видано пенсійну картку. В квітні 2010 р. банк безпідставно зняв з його рахунку 600 грн., у червні 2010 р. 935 грн. На заяви до банку відповіді не отримав. Тому просив суд стягнути з відповідача 1535 грн. збитків, 3000 грн. моральної шкоди та розірвати договір банківського рахунку.
Рішенням Баранівського районного суду від 14 жовтня 2010 року в позові відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове по суті позовних вимог, оскільки вважає рішення суду незаконним, несправедливим та необ’єктивним, прийнятим з порушенням вимог матеріального та процесуального закону.
Суд неправильно установив обставини, які мають значення для справи, не дав правильної оцінки зібраним по справі доказам.
За рішенням суду він відшкодував банку борг, але суд цього не _____________________________________________________________________________________
Справа № 22ц - 7747/10 Головуючий у 1 інстанції Михалюк О.П.
Категорія 27 Доповідач Снітко С.О.
врахував, не дослідив формальних відписок банку.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Із матеріалів справи видно, що між сторонами у грудні 2007 р. був укладений договір банківського рахунку, згідно якому позивачу була видана пенсійна картка. Позивач доручив банку здійснювати списання грошових коштів зі своїх рахунків у разі настання строків платежів за іншими договорами.
На підставі договору із карткового рахунку позивача банком були списані кошти 26.04.2010 р. в сумі 587 грн. 809 коп. на погашення заборгованості по кредитному договору від 15.04.2004 р., 21.05.2010 р. – 219 грн. 38 коп. на погашення заборгованості по цьому ж кредитному договору, 11.06.2010 р. – 310 грн. 01 коп. на погашення відсотків по кредитному договору, 625 грн. 05 коп. на погашення заборгованості.
Судом встановлено, що 15.04.2004 р. позивач отримав у відповідача кредит в сумі 2000 грн., який не погашав, тому за рішенням суду від 13.12.2005 р. стягувалась заборгованість в сумі 3076 грн. 15 коп. по 7.09.2007 року.
Кошти банку перераховувались періодично із заробітної плати позивача, тому банком продовжувалось нарахування відсотків та пені, внаслідок чого знову виникла заборгованість, яку банк списував із карткового рахунку позивача. Станом на 14.10.2010 р. заборгованість по кредитному договору становить 6268 грн. 54 коп., яка складається із 3576 грн. 09 коп. пені, та 2692 грн. 45 коп. просрочені проценти (а.с. 46).
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на незаконність, несправедливість, необ’єктивність рішення суду нічим не стверджуються. Вимоги матеріального та процесуального закону судом дотримані.
Обставини справи встановлені судом правильно, зібраним доказам дана належна оцінка.
Дострокове присудження до виконання основного зобов’язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення процентів, пені і збитків та інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв’язку з порушенням умов договору згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов’язальні правовідносини не припинилися. У ст.599 ЦК України зазначено, що зобов’язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).
Наявність виконавчого листа за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Тобто саме по собі видання виконавчого листа, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє права кредитора на отримання відсотків за користування кредитом і пеню за несвоєчасну сплату кредиту.
Тому необгрунтованими є доводи скарги про те, що суд не врахував відшкодування ним боргу за рішенням суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Баранівського районного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів з цього моменту може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду
Житомирської області Снітко С.О.