Справа № 22ц-5539/10                 Головуючий в 1 інстанції - Івасюта Л.В.  

Категорія - 27                 Доповідач - Киця С.І.  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

27 грудня 2010 року                   м. Луцьк  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:  

головуючого судді - Киці С.І.,  

суддів - Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.,  

при секретарі - Гнепі П.М.,  

з участю позивача - ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання незаконним збільшення процентної ставки за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 листопада 2010 року,  

в с т а н о в и л а :  

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19.11.2010 р. задоволено позов ОСОБА_1 в даній справі.  

Ухвалено визнати незаконним з 01.03.2010 р. збільшення закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП») процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № CL-A00/024/2008 від 01.02.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк».  

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням представник відповідача подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та положень договору, на необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати і ухвалити нове про відмову у позові.  

Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.  

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що 01.02.2008р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № CL-A00/024/2008 про надання споживчого кредиту на придбання легкового автомобіля. Для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка 11,49 % річних. Кредитні зобов’язання по сплаті основної суми боргу та відсотків за цим договором позивач виконував своєчасно та в повному обсязі. ОСОБА_1 02.02.2010 р. уклав з АТ «Українська охоронно-страхова компанія» договір добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля Хюндай, 2008 року випуску. З 01.03.2010р. банк підвищив процентну ставку за користування кредитом на 4% на підставі п. 1.4.1.5 кредитного договору.  

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що умова договору щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку є несправедливою і відповідно до вимог закону нікчемною.  

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Згідно ст. 55 ч. 3 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.  

Пунктом 1.4.1.5.1 кредитного договору від 01.02.08р. визначено, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань, встановлених будь яким з п.п. 2.3.6, 2.3.7, 2.3.7.1 цього договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток підвищується на 4% річних, в порядку передбаченому цим договором. А пунктами 2.3.6, 2.3.7, 2.3.7.1 договору передбачено, що позичальник зобов’язується не припиняти та не змінювати умови договорів страхування без попередньо отриманої на те письмової згоди банку,  забезпечити наявність та дійсність договорів страхування протягом строку дії кредитного договору, до закінчення терміну дії існуючих договорів страхування укласти нові, умови яких не повинні бути гіршими умов договорів, термін яких закінчується та подати банку платіжні документи, що підтверджують сплату страхових платежів на наступний період дії договорів страхування чи страхові договори укладені на умовах, що задовольняють банк та визначеною банком страховою компанією, якщо інше письмово не погоджено з банком.  

  Дія попереднього договору страхування закінчувалась, тому 02.02.2010р. позивач уклав новий договір страхування з страховою компанією АТ «Українська охоронно-страхова компанія» на 12 місяців та договір страхування цивільно-правової відповідальності, подавши ВАТ «ОТП Банк» інформацію про ці правочини. Отже, ОСОБА_1 виконав умови кредитного договору щодо укладення договору страхування.  

  Підвищення процентної ставки на 4% банк мотивував порушенням умов договору, так як не отримав платіжних документів, які б свідчили про сплату страхових премій на наступний період страхування чи оригінали договорів страхування, укладених на умовах, що задовольняють банк. А в повідомленні на ім’я позивача від 11.03.2010 р. відповідач зазначив, що страхова компанія з якою укладений договір страхування не міститься в списку рекомендованих банком, при цьому не обґрунтував в чому ця страхова компанія не відповідає вимогам банку та підстави невідповідності вимогам, які банк висуває до страхових компаній та договорів страхування, не вказав про незадовільність умов нового договору. Договір страхування ОСОБА_1 був укладений на тих же умовах, що і попередній договір, який визнавався банком. Кредитним договором, що укладений між сторонами, не передбачено в якій конкретно страховій компанії і на яких умовах ОСОБА_1 слід було укладати договори страхування автомобіля. Доказів, що АТ «Українська охоронно-страхова компанія» не рекомендована банком і не відповідає його вимогам відповідач суду не подав.  

За цих обставин укладення позивачем договору страхування з АТ «Українська охоронно-страхова компанія» не може вважатись порушенням умов вищенаведених положень кредитного договору. Колегією суддів не встановлено підстав для підвищення процентної ставки на 4 % річних за кредитним договором, так як це підвищення розцінюєтьсь як одностороннє і таке, що суперечить вимогам ст. 1056-1 ЦК України.  

Суд першої інстанції правильно визнав незаконним збільшення з 1 березня 2010 року процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором від 1 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк».  

Факт сплати поточних платежів та зарахування їх банком не означає прийнятність позивачем нової процентної ставки, оскільки ним оспорюється  і не визнається підвищення процентної ставки, що підтверджується його зверненнями з відповідними листами до банку та з позовом до суду.  

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.  

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів  

у х в а л и л а :  

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 19 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  

  Судді :