.   Справа № 22ц –  2672             Головуючий у 1-й інстанції –  Щербата Г.Р.  

  Категорія – 57               Доповідач – Демкович Ю.Й.  

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

09 грудня 2010 року.

 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого судді Козака І.О.,

суддів Стадника О.Б., Демковича Ю.Й.,

при секретарі  Саланді О.М.,

з участю апелянта, позивача та її представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1  

на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про надання дозволу на оформлення та видачі проїзних документів неповнолітнім дітям для виїзду за кордон та дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди батька,  

 ВСТАНОВИЛА:

 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Порушення вбачає у тому, що суд не врахував прав та інтересів дітей жити із батьком в Україні, безпідставно визнав той факт, що вони потребують лікування за кордоном, хоча належне лікування можливо провести в нашій державі, не дослідив можливості профінансувати позивачкою таке лікування  та інше.

Вважає, що неповне з’ясування обставин по справі призвело до порушення норм матеріального права і як наслідок – постановляння незаконно рішення.

Рішенням Збаразького районного суду від 21.10.10 позов задоволено, надано  дозвіл на оформлення та видачі проїзних документів для виїзду за кордон неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без згоди відповідача та дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон  вказаним дітям без згоди батька.  

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав вимоги скарги, пославшись на мотиви, викладені в ній.

Позивачка та її представник заперечили щодо задоволення скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Приймаючи рішення, суд виходив із того, що відмовою батька у дачі згоди на оформлення проїзних документів для виїзду за кордон та самого тимчасового виїзду для лікування порушуються права неповнолітніх дітей.

Із таким висновком колегія суддів погоджується.

Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано за рішенням суду у 2009 році, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу від 12.02.09.

Від шлюбу в них народилося двоє дітей, які на даний час неповнолітні, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На даний час позивачка створила нову сім’ю і постійно проживає в Республіці Італія.  

Неповнолітні діти проживають в АДРЕСА_1 й знаходяться на утриманні ОСОБА_2 (бабці – матері позивачки).

Із медичних документів встановлено, що діти потребують лікування через захворювання очей.

Відповідач заперечує проти позову, вважаючи, що позивачка бажає вивезти дітей за межі України на постійне місце проживання.

У заперечення своїх доводів останній не надав жодних доказів, як цього вимагає ст. 60 ЦПК України.

Навпаки, своїми твердженнями та доводами останній вказує на те, що він діє не в інтересах дітей.

Так, ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. N 789-XII, частин 7, 8 ст. 7 СК, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

З огляду на зазначені вимоги національного та міжнародного законодавства та юридичну природу спірних правовідносин, під час вирішення питання щодо можливості реалізації прав дітей на тимчасовий виїзд за межі держави, зокрема на лікування, слід повно встановлювати всі обставини, якими обґрунтовувались вимоги й заперечення сторін; врахувавши вік дитини, повно, всебічно, об'єктивно з’ясовувати та належним чином перевірити, чи не стане для дитини психотравмуючим фактором зміна звичних для неї умов життя та кола оточуючих близьких людей, за відсутності в матеріалах справи даних про наявність у одного з батьків належного контакту з дитиною та її прихильності до нього.

Судом першої інстанції виконані дані вимоги.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. При цьому, всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.  

Колегія суддів вважає, що неповнолітні діти мають права на вільне пересування як в межах держави Україна так і за її межами й обмеження, які встановлює відповідач, не даючи згоди на виготовлення проїзних документів та перетин кордону, порушують їхні права.  

Судом першої інстанції при вирішенні спору вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що підстав для скасування рішення, з мотивів, наведених в  скарзі, немає.

Рішення суду слід доповнити вказівкою щодо виїзду неповнолітніх дітей у часових мірках та супроводі позивачки, оскільки остання ставила таку вимогу перед судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -  

 УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2010 року залишити без змін, доповнивши резолютивну частину рішення вказівкою щодо виїзду дітей за кордон в супроводі матері ОСОБА_2 на строк до шести місяців з часу вступу рішення в законну силу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

 Головуючий -  підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

 Суддя апеляційного суду

Тернопільської області                          Ю. Демкович