АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого Коваленка Є.П.
суддів Лекан І.Є., Подковського О.А.
за участю прокурора Гузіка Й.М.
засудженої ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 24 березня 2010 року кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Кременецького районного суду від 30 грудня 2009 року,
Даним вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, гр. України, із середньою освітою, одружена, пенсіонерка, раніше не судима,
засуджена за ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та відповідно до п.3 ст. 76 КК України її зобов’язано повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Цивільний позов про стягнення моральної шкоди ОСОБА_3 задоволено частково та постановлено стягнути з ОСОБА_1 в його користь 1700 гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_1 - підписку про невиїзд, залишено до вступу вироку в законну силу.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що 15 травня 2009 року близько 20 год. 30 хв. в полі, що неподалік вул. Гора Дівоча в м. Кременець між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виникла суперечка з приводу того, що ОСОБА_3 нібито випасав свою корову на території їхнього городу. Під час даної суперечки ОСОБА_4 дерев’яною палицею, яку мав з собою, почав наносити удари по тілу ОСОБА_3, а після цього, схопивши за верхній одяг почав його шарпати, в результаті обоє впали на землю та продовжували боротьбу. ОСОБА_1, намагаючись відтягнути ОСОБА_3 від свого чоловіка, на ґрунті особистих неприязних відносин з останнім, маючи умисел спричинити йому тілесне ушкодження, потягнула його за палець лівої руки та почала даний палець викручувати, внаслідок чого спричинила ОСОБА_3 тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому п’ятої п’ясткової кістки лівої кисті, яке за ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров’я відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду про її засудження за ч.1 ст. 122 КК України скасувати, а її виправдати посилаючись на те, що суд необ’єктивно підійшов до оцінки доказів, взявши до уваги покази свідка ОСОБА_5 - сина потерпілого та критично оцінивши покази її чоловіка ОСОБА_4. Зазначає, що суд невірно встановив, де випасав ОСОБА_3 худобу, та що її чоловік наносив по його тілу дерев’яною палицею удари. Припускає, що пошкодити палець ОСОБА_3 могла намотана на руку мотузка з припонами, але палець ОСОБА_3 не пошкоджувала, а захищала свою власність і свого чоловіка від неправомірних дій ОСОБА_3. Вважає, неправомірним стягненням з неї моральної шкоди, та що досудове слідство велось упереджено.
Заслухавши суддю-доповідача, засуджену ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2, які підтримали подану нею апеляцію, просять її виправдати, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення у справі не допущено, а висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинних дій суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.
Зазначені в апеляційній скарзі засудженої ОСОБА_1 факти перевірялися судом першої інстанції, вони не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку та виправдання особи і спростовуються наступною сукупністю доказів.
Суд правильно послався при постановлені вироку на показання потерпілого, свідка, на дані, що містяться в протоколах огляду місця події та очних ставок, висновку судово-медичної експертизи.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 15 травня 2009 року близько 20 год. 30 хв., переганяючи худобу через недооране поле, що по вул. Гора Дівоча в м. Кременець, до нього підійшла ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_4 і в суперечці, яка виникла між ними, ОСОБА_4 забрав з рук дружини палицю почав нею наносити удари по його тілу. Захищаючись від ударів, він закрив обличчя руками, випустивши мотузки, на яких тримав худобу та з метою захисту зажав обнявши ОСОБА_4 руки та вони обоє впали на землю, де продовжували боротися. В цей час, ОСОБА_1 шарпала його за волосся, ніс, вуха, та вхопивши за безіменний палець його лівої руки почала викручувати його в різні сторони, внаслідок чого він відчув фізичний біль та втратив свідомість.
Свідок ОСОБА_5- син потерпілого пояснив, що перебуваючи на відстані ста метрів від місця, де виник конфлікт між його батьком ОСОБА_3 та сусідами ОСОБА_1 і ОСОБА_4, він, щоб залагодити суперечку, почав рухатись в напрямку до них та наближаючись бачив, як ОСОБА_4 бив його батька палицею по всьому тілу, що вони впали на землю та як ОСОБА_1 тягнула його батька за руку в частині кисті, на якій мотузки не було.
Як стверджує апелянт вини своєї не визнає, так як палець ОСОБА_3 не пошкоджувала, а припускає, що пошкодити палець могли мотузка з припонами. Однак, відповідно до висновку експерта від 31 серпня 2009 року, спричинена ОСОБА_3 травма лівої кисті у вигляді закритого перелому п’ятої п’ясткової кістки відноситься до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого (більше 21 доби) розладу здоров’я і виникла внаслідок деформації від кручення, а виявлені на тілі потерпілого синці відносяться до легких тілесних ушкоджень і могли виникнути від нанесення ударів палицею.
Таким чином, дані, що містяться у висновку експертизи підтверджують покази потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 дані ними на досудовому та судовому слідстві щодо механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 09 вересня 2009 року, ОСОБА_1 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_3 на земельній ділянці, що розташована на відстані близько 120 метрів від будинку № 2, що по вулиці Гора Дівоча в м. Кременець, якою, як зазначив потерпілий, користується ОСОБА_1 (а.с. 74-75), яка проживає по АДРЕСА_1. Однак, що вказана земельна ділянка належить їй на праві власності ні органами досудового, ні судового слідства встановлено не було, і тому спростовує посилання засудженої, на те, що органами досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_3 випасав худобу саме на її земельній ділянці.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що потерпілий ОСОБА_3 під час досудового слідства вказував, що очевидців зазначених подій не було. Такі твердження ОСОБА_1 є невірними, оскільки ОСОБА_3 в своєму першому поясненні даному працівнику міліції 15 травня 2009 року вказував, що даний конфлікт бачив його син ОСОБА_5, який перебував неподалік ( а.с. 9).
Суд першої інстанції вірно критично оцінив покази ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дані ними під час очних ставок (а.с. 35-36, а.с. 54-62), допиту ОСОБА_1 як підозрюваної ( а.с.30-31), як обвинуваченої ( а.с.41-42, 101-103, 104), допиту свідка ОСОБА_6( 32-33) та їх покази під час судового розгляду, відповідно до яких ОСОБА_3 протягом майже всього конфлікту утримував худобу на мотузці з припонами, намотаній на руки, що ОСОБА_4 не наносив ударів палицею по тілу потерпілого та засуджена не пошкоджувала палець потерпілому, оскільки вони є суперечливими та спростовуються матеріалами справи.
Так, під час відібрання пояснень 15 травня 2009 року ОСОБА_1 власноручно вказує на те, що відтягувала ОСОБА_3 за руку, в процесі подальших допитів вказує, що відтягувала його за плече.
Свідок ОСОБА_4 при допиті показав, що його дружина ОСОБА_1 відтягувала ОСОБА_3 за руку, а при очній ставці з потерпілим стверджував, що вона тягнула його за комір куртки.
Крім того, досудовим слідством доведено, а в судовому засіданні встановлено, що засуджена ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 наносили потерпілому удари по різних частинах тіла, в тому числі і полицею, що підтверджує висновок судово-медичної експертизи про наявність в потерпілого ряду тілесних ушкоджень.
При очній ставці потерпілого ОСОБА_3 з ОСОБА_1 23 липня 2009 року засуджена ОСОБА_1 вказувала, що під час всього конфлікту на руках у ОСОБА_3 були припони, які він скинув після того, як встав з землі, де боровся з її чоловіком. А при очній ставці 09 вересня 2009 року ствердила, що потерпілий випустив мотузки лише після того, як повалив на землю її чоловіка.
Свідок ОСОБА_4, даючи пояснення 15 травня 2009 року вказав, що припони ОСОБА_3 в руках не тримав, а під час конфлікту їх скинув, хоча в подальших показах зазначав, що припони потерпілий тримав протягом всього конфлікту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд, дослідивши докази у справі, дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 своїми показами намагалися уникнути від відповідальності ОСОБА_1, вказуючи про непричетність її до злочину, тому суд правильно не надав їм визначального значення і відхилив їх.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України є правильною.
Щодо посилання апелянта на упереджене ведення слідства та скарги на погрозу зґвалтування, то згідно матеріалів даної кримінальної справи органами досудового слідства ОСОБА_1 надані відповіді та по факту зґвалтування матеріали виділені для проведення додаткової перевірки.
Стосовно вирішення питання щодо заявленого потерпілим цивільного позову, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції вірно вирішив дане питання, задовольнивши його частково.
Вирішуючи питання про стягнення з засудженої ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3 спричиненої йому моральної шкоди, суд взяв до уваги характер і тривалість фізичних та душевних страждань потерпілого, перенесених ним внаслідок заподіяння шкоди його здоров’ю, порушення нормального ритму життя потерпілого, що було пов’язано із необхідністю проходження ним лікування. Враховуючи всі ці обставини суд обґрунтовано прийшов до переконання, що позовні вимоги потерпілого в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 1700 гривень.
Таким чином, вирок суду є обґрунтованим і законним, будь-яких підстав для його скасування та виправдання засудженої, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 369 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду від 30 грудня 2009 року щодо неї — без змін.
Головуючий підпис
Судді два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Лекан І.Є.