.   Справа № 22ц – 2447             Головуючий у 1-й інстанції –  Левків А.І.  

  Категорія – 51               Доповідач – Демкович Ю.Й.  

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11 листопада 2010 року.

 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого судді Шевчук Г.М.,  

суддів Хоми М.В., Демковича Ю.Й.

при секретарі Юрдизі Н.Р.,

з участю апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2010 року

по справі за позовом  ОСОБА_1

до  ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

про визнання удаваним договору дарування будинковолодіння, розірвання фактичного договору довічного утримання,

 ВСТАНОВИЛА:

 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, вважаючи, що воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.  

Порушення вбачає у тому, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення базується лише на запереченнях відповідача.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 09.08.10 у задоволенні позову відмовлено.

У суді апеляційної інстанції апелянт та її представник підтримали скаргу, пославшись на мотиви, викладені у ній.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд виходив із того, що позивачем не доведено, що спірний договір є удаваним правочином.

Із таким висновком колегія суддів погоджується.

Встановлено, що 03.09.08 між сторонами укладено договір дарування, за умовами якого відповідачка отримала в дар житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.  

У відповідності до п.п. 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим   актам цивільного законодавства  , а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  

Зі змісту оспорюваного правочину вбачається, що сторони уклали саме договір дарування й щодо його укладення волевиявлення було вільним.

Жодних доказів про наміри сторін укласти договір довічного утримання, як цього вимагає ст. 744 ЦК України, позивачем не надано і не здобуто в процесі судового розгляду.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що судом вірно зроблені посилання на ст. 60 ЦПК України й підстави для застосування ст. 235 ЦК України відсутні.

Оскільки судом першої інстанції вірно оцінені зібрані докази, та вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому рішення слід залишити у силі.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -  

 УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

  Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

 Суддя апеляційного суду

Тернопільської області                          Ю.Демкович