. Справа № 22ц – 537 Головуючий у 1-й інстанції – Мартиць О.І.
Категорія – 57 Доповідач – Демкович Ю.Й.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 року.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючої судді Кузьми Р.М.,
суддів Шевчук Г.М., Демковича Ю.Й.,
при секретарі Вийванко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року
по справі за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі / надалі «Управління»/
про перерахунок пенсії як дитині війни,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 з вернувся з вимогами до Управління про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 2006 року по вересень 2008 року, оскільки позивач набув статусу дитини війни й згідно із ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного суду України від 09.07.07 та від 22.05.08 підвищення та перерахування пенсії їй не проводить.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.08 позов задоволено частково, стягнуто з Управління в користь позивача щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період із 09 липня по 31 грудня 2007 року в межах сум бюджетних призначень, виділених на дані цілі.
В апеляційній скарзі Управління просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався тим, що Управління як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІУ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства і ґрунтується на матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2006 - 2008 років йому не нараховувалося і не виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з мотивів відсутності механізму розрахунку підвищення пенсій, а також, що у ст. 6 ЗУ №1295-ІУ не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел фінансування та в якому процедурному порядку здійснюється їх призначення та виплата.
Статтею 6 ЗУ №2195-ІУ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом “Про Державний бюджет України на 2006 рік” (зі змінами від 19.01.2006) дію ст. 6 ЗУ №2195-ІУ було призупинено і питання щодо його конституційності Конституційним Судом України не вирішувалось. У зв’язку з цим, відповідач не нараховував і не виплачував дітям війни, у тому числі й позивачу, щомісячну доплату до пенсії.
П. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України №2195-ІУ зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 11 цього Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону України №489-У.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
За вказаних обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачу з 09.07.07 по 31.12.07 повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю Управління.
Правильним є висновок суду і щодо безпідставності позовних вимог про виплату позивачу вказаної підвищеної пенсії в 2006 році, оскільки така виплата могла здійснюватись в межах чинних на той час законодавчих актів.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Невірним є вирішення позовних вимог щодо стягнення спірних сум у 2008 році. Однак, позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.
У силу ст. 303 ЦПК України, апеляційна інстанція приходить до висновку, що постанову суду слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 210, 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області відхилити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.Демкович