АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 16 " грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Сташківа Б.І.
Суддів — Шевчук Г.М., Стадника О.Б.
при секретарі — Семяоніді В.А.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління на рішення Теребовлянського районного суду від 6 жовтня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” Тернопільське регіональне управління до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні Відкрите акціонерне товариство комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором №906/2008-Ф від 24 березня 2008 року в сумі 78985,98 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 625647 грн. 94 коп., з яких: 62732,02 доларів США — основна сума кредиту, 9052,31 доларів США — заборгованість по відсотках, 760,39 доларів США — пеня за несвоєчасно погашені відсотки, 27,86 доларів США — пеня за несвоєчасно погашений кредит, 6413,40 доларів США — штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 6 жовтня 2010 року у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського РУ просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування вимог посилається на те, що судом не враховано, що відповідачкою не виконано зобов’язань за кредитним договором, оскільки акт прийому-передачі квартири не свідчить про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому вирішеня питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання між сторонами не відбулось.
У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Представник відповідачки ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечив, рішення суду вважає законним.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, ОСОБА_5 виконала свої зобов’язання перед банком, передавши квартиру, яка була предметом договору іпотеки в рахунок виконання зобов’язань за кредитним договором, згідно акту передачі квартири, а тому підстави для стягнення боргу відсутні.
Колегія вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки судом були неповно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права. .
Відповідно до вимог ст. ст. 526, ч.2 1050 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом установлено, що 24 березня 2008 року між ВАТ КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір “906/2008-Ф, згідно якого останній було надано кредит у сумі 64134 дол. США на строк до 23 березня 2020 року, із сплатою відсотків за користування кредитом за перший місяць у розмірі 12,89% річних .
Для забезпечення виконання кредитних зобов’язань між ОСОБА_5 та ВАТ КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління 24 березня 2008 року укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надала в іпотеку трьохкімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.
Станом на 08.06.2010р. заборгованість відповідачки за договором складає 78985,98 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 625647 грн. 94 коп., з яких: 62732,02 доларів США — основна сума кредиту, 9052,31 доларів США — заборгованість по відсотках, 760,39 доларів США — пеня за несвоєчасно погашені відсотки, 27,86 доларів США — пеня за несвоєчасно погашений кредит, 6413,40 доларів США — штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків.
06 травня 2009 року відповідачка здійснила останній платіж по договору що підтверджується квитанцією від 6 травня 2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що представникОСОБА_5 згідно акту від 24.06.2009 року передала ВАТ КБ «Надра» квартиру, якабула предметом договору іпотеки за кредитним договором № 906/2008-Ф від 24 березня 2008 , року.
Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Посилання представника відповідачки на те, що спір врегульовано в позасудовому порядку, оскільки передано квартиру, яка була предметом договору іпотеки позивачу в рахунок виконання зобов”язаня , а тому вимоги банку про стягнення боргу є безпідставними, судова колегія не бере до уваги, так як дані твердження не грунтуються на законі.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із п.5.1 іпотечного договору від 24 березня 2008 року, укладеного між сторонами, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотек одержателю за цим договором.
Відповідно до пункту 5.3. вказаного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи наведене судова колегія вважає, що акт від 24.06.2009 року про передачу ВАТ КБ «Надра» квартири представником ОСОБА_5 не є окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому вирішеня питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання між сторонами не відбулось.
Відповідно до ч.1 ст.37 ЗУ “Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов”язання.
Посилання представника відповідача на те, що позивач набув право власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, укладеному між сторонами судова колегія не бере до уваги, оскільки вони не грунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.
Згідно із ч.3 ст.33 ЗУ “Про іпотеку” передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов”язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя ( або застереження в іпотечному договорі).
В даному іпотечному договорі від 24 березня 2008 року такі умови виписані нечітко і зазначається лише загальне правило про таку можливість. Отже, не зазначивши в договорі всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а вказавши лише загальну можливість цього, відсутні й підстави для перереєстрації права власності на предмет іпотеки ( п.2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 та п.1 його Додатку №1).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що підстави для стягнення боргу відсутні, оскільки ОСОБА_5 виконала свої зобов’язання перед банком, передавши квартиру, яка була предметом договору іпотеки в рахунок виконання зобов’язань за кредитним договором згідно акту передачі квартири не грунтується на законі.
Наведене відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
Згідно із ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник зобов'язувався повертати кошти частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився та сплати процентів.
За наведених обставин колегія вважає, що рішення Теребовлянського районного суду від 6 жовтня 2010 року підлягає до скасування. Слід постановити нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління заборгованість за основною сумою кредитів в сумі 62732,02 дол США, що еквівалентно 49690,33 грн., заборгованість по відсотках сумі 9052,31 доларів США, що еквівалентно 71703,34 грн.
На думку колегії суддів в стягненні пені за несвоєчасно погашені відсотки в сумі 760,39 дол. США, що еквівалентно 6023,04 грн., пені за несвоєчасно погашений кредит 27,86 дол США, що еквівалентно 220,62 грн. та штрафу за порушення строків повернення кредиту та відсотків в сумі 6413,40 дол. США, що еквівалентно 50800,54 грн. слід відмовити, так як боржник порушив зобов’язання не зі своєї вини, оскільки вважав що передачею квартири в управління банку він виконав свої зобов’язання по договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління стягнути понесені судові витрати по справі: 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.
На підставі ст. ст. 526, ч.2 1050 ЦК України, ч.3 ст.33, ч.1 ст.37 ЗУ “Про іпотеку” та керуючись ст.ст. 309; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління задовольнити частково.
Рішення Теребовлянського районного суду від 6 жовтня 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління заборгованість за основною сумою кредитів в сумі 62732,02 дол США, що еквівалентно 49690,33 грн., заборгованість по відсотках сумі 9052,31 доларів США, що еквівалентно 71703,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського регіонального управління судові витрати по справі в сумі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді — два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М.Шевчук