УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду
Тернопільської області в складі:
Головуючого - Міщія О.Я.
Суддів - Гурзеля І.В., Храпах Н.М.
при секретарі - Стопник О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області на постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про здійснення перерахунку та стягнення невиплаченої доплати дітям війни, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2010 року позивачі звернулись в суд із вказаним позовом, в якому просили, визнати дії відповідача, щодо невиплати доплати до пенсії неправомірними.
Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії та забезпечити їм виплату за 2007-2009 роки.
Постановою Підгаєцького районного суду від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі нарахувати і виплатити позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням проведених виплат за вказані періоди.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь кожного із позивачів сплачений ними судовий збір в розмірі 3,40 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в Підгаєцькому районі Тернопільської області просить постанову суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, протягом 2007р., 2008р. та 2009 року надбавка до пенсії позивачам виплачувалась в розмірі встановленому для дітей війни на підставі ЗУ "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, оскільки кошти на це були передбачені в Державному бюджеті.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як встановлено судом, позивачі є громадянами України і отримують пенсію за віком, а також мають статус дитини війни, що підтверджується пенсійними посвідченнями з відміткою управління праці та соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст., 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року цю норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Згідно підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI
"Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. б Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в іншій редакції. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни також визнанні неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні
гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність.
Судом першої інстанції вірно визначено протиправними дії відповідача про відмову в
перерахунку підвищення пенсії за періоди, в які обмежувальні закони визнані неконституційними.
Доводи апеляції щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату підвищеної пенсії безпідставні.
Так, положення статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, та на яку посилається апелянт обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, вірно не взяті судом першої інстанції до уваги з таких підстав, що ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи апеляції про те, що законодавством України не визначено поняття "'мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону не є переконливими, оскільки ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, відповідно до закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
При вказаних обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що мало місце порушення прав позивачів щодо невиплати підвищення пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 2007р. по 2009р., з урахуванням виплачених у відповідні періоди сум, а тому підставно визнав дії управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області протиправними та зобов'язав відповідача нарахувати і виплатити позивачам, підвищення до пенсії за вказані періоди у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає
підстав для її задоволення та скасування постанови.
Керуючись СТ.СТ. 307, 308,313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі
Тернопільської області відхилити.
Постанову Підгаєпького районного суду від 24 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий-підпис
Судді-підпис
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
Тернопільської області І.В.Гурзель