. Справа № 22ц – 1407 Головуючий у 1-й інстанції – Дзюбич В.Л.
Категорія – 57 Доповідач – Демкович Ю.Й.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сташківа Б.І.,
суддів Демковича Ю.Й., Гурзеля І.В.
при секретарі Саланді О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя
цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі
на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі /надалі «Управління»/
про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 з вернувся з вимогами до Управління про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни за період з 09.07.07 по 31.12.07, з 22.05.08 по 31.12.08, з 01.01.09 по 31.12.09, вважаючи, що згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» /надалі «Закон»/ має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач, всупереч рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 та від 22.05.08, не проводить підвищення та перерахунку пенсії.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 15.02.10 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування у повному обсязі та виплати позивачу підвищення до пенсії за період з 01.01.09 по 31.12.09.
Зобов’язано Управління нарахувати та виплатити позивачу згідно ст.6 Закону підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.09 по 31.12.09 з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд керувався тим, що Управління як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону й здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило.
Із таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства і ґрунтується на матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
У 2007 році йому не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2008-2009 роках зазначене підвищення виплачувалося позивачу частково.
Відсутність нарахувань підтверджується довідкою № 7076 від 29.12.09.
Ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону зупинено на 2007 рік із врахуванням вимог ст. 11 цього Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону.
Пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» змінено редакцію ст. 6 Закону, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч. 2 ст. 3 Закону державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
У силу ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
За вказаних обставин, і враховуючи те, що позивач звернувся до суду з пропуском річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом свого права по виплатам за період з 09.07.09 по 31.12.07 та з 22.05.08 по 31.12.08, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачу з 01.01.09 по 31.12.09 повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю відповідача.
З урахуванням того, що законодавством України у 2009 році дію ст. 6 Закону не зупинено, тому колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно вирішено вимоги щодо зобов’язання управління здійснити нарахування та виплату позивачу згаданої надбавки у цей період.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права й підстав для його скасування – не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі відхилити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.Демкович