. Справа № 22ц – 547 Головуючий у 1-й інстанції – Зембра Є.Й.
Категорія – 57 Доповідач – Демкович Ю.Й.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої судді Парандюк Т.С.
суддів Демковича Ю.Й., Ходоровського М.В.
при секретарі Гачинській М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення недоплачених сум у виді щомісячної надбавки до пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 з вернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 2006 року по 2008 рік в сумі 3891 грн. 90 коп., оскільки позивач набув статусу дитини війни і згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного суду України від 09.07.07 та від 22.05.08 підвищення та перерахування пенсії йому не проводить. Також, просить зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.05.09 позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.07 по 31.12.07 включно, а також з 22.05.08 по 31.12.08 включно, з врахуванням розміру встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 та виплаченої надбавки, встановленої для учасників війни.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався тим, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІУ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства і ґрунтується на матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007 - 2008 років їй не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з мотивів відсутності механізму розрахунку підвищення пенсій, а також, що у ст. 6 ЗУ №1295-ІУ не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел фінансування та в якому процедурному порядку здійснюється їх призначення та виплата.
Статтею 6 ЗУ №2195-ІУ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом “Про Державний бюджет України на 2006 рік” (зі змінами від 19.01.2006) дію ст. 6 ЗУ №2195-ІУ було призупинено і питання щодо його конституційності Конституційним Судом України не вирішувалось. У зв’язку з цим, відповідач не нараховував і не виплачував дітям війни, в т.ч. й позивачу, щомісячну доплату до пенсії. Проте, позивач за захистом своїх порушених прав у встановлені ч.2 ст. 99 КАС України строки до суду не звернувся.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України №2195-ІУ зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 11 цього Закону. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону України №489-У.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вказаних обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачу з 09.07.07 по 31.12.07 та з 22.05.08 по 31.12.08 повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю УПФ.
Правильним є висновок суду і щодо безпідставності позовних вимог про виплату позивачу вказаної підвищеної пенсії в 2006 році, оскільки така виплата могла здійснюватись в межах чинних на той час законодавчих актів.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Постанова суду відповідає вимогам чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області – відхилити.
Постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.Демкович