АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої — Дикун С.І.
Суддів — Гурзеля І.В., Шевчук Г.М.
при секретарі Леньзі О.Я.
з участю - позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі на рішення Підволочиського районного суду від 20 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі про визнання дій незаконними, щодо непроведення перерахунку основної (державної) та додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інваліду 2-ї групи по захворюванню, пов’язаному з Чорнобильською катастрофою згідно ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.54, ч.3 ст.67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,-
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ в Підволочиському районі, в якому просив визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати йому основної (державної) та додаткової пенсії протиправними та неправомірними. Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначених йому пенсій.
Рішенням Підволочиського районного суду від 20 травня 2010 року позов задоволено частково, визнано дії УПФ в Підволочиському районі по відношенню до позивача неправомірними.
Зобов’язано УПФ в Підволочиському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, державну пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком установивши, що при визначенні її розміру слід обраховувати мінімальну пенсію за віком у відповідності до ч.1 ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ в Підволочиському районі просить рішення суду скасувати, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що пенсія визначається з врахуванням положень Постанови КМУ “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 року №654 (з наступними змінами).
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII (надалі — Закон №796-XII) позивач має право на одержання пенсії, не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити ОСОБА_1 відповідні нарахування та виплату пенсії, однак таких дій не вчинив, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом задоволення позову частково.
З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення НОМЕР_2, виданим Тернопільською обласною державною адміністрацією 08.10.2009 року та інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується експертним заключенням Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 09 березня 2000 року.
У відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач отримує пенсію у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Розрахунок основної та додаткової пенсії позивача проводився у розмірах встановлених вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 визнано неконституційними і зазначено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
П озивач звернувся до відповідача щодо здійснення йому перерахунку пенсії.
Відповідач, листом від 1.04.2010 року № 975/09 надіслав йому відмову.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції від 06.06.96 p. (яка діяла у період з 22 травня 2008 року по грудень 2009 року включно), в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8-ти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Виходячи зі змісту вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведених норм законодавства суд обгрунтовано дійшов до висновку, що у період з 01.04.2009 року, під час обчислення державної та додаткової пенсії позивачу, як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.96 р. та статтею 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції Закону України від 05.10.2006 р.
Колегія не примає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування, з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі відхилити.
Рішення Підволочиського районного суду від 20 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий- підпис
Судді- два підписи
з оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
Тернопільської області І.В.Гурзеля