АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого Коваленка Є.П.
суддів Лекан І.Є., Римар Т.М.
за участю прокурора Маслюка О.П.
потерпілої ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 17 лютого 2010 року кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 на вирок Козівського районного суду від 03 грудня 2009 року, -
Даним вироком,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, гр. України, із середньою освітою, не працюючий, одружений, має на утриманні 5-ро малолітніх дітей, не судимий в силу ст. 89 КК України,
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено тримання під вартою і строк відбування покарання рахувати з 21 серпня 2009 року.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
16 серпня 2009 року близько 16 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на подвір’ї свого господарства в с. Бишки Козівського району, та знаходячись в агресивно-роздратованому стані вступив в конфлікт із особою похилого віку ОСОБА_3, під час якого наніс йому удар кулаком в праве плече від чого той, падаючи на підлогу, вдарився до канта одвірка та отримав ушкодження голови. Далі, ОСОБА_2 почав наносити лежачому на підлозі ОСОБА_3 удари ногами по грудях, голові, обличчю, після чого пішов з домогосподарства.
ОСОБА_3, внаслідок масивної крововтрати, внутрішньо грудної кровотечі, закритої травми грудей з чисельними переломами ребер з ушкодженнями плеври та легень - помер.
За змістом поданих апеляцій засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та пом’якшити призначене йому покарання, застосувавши до нього ст. ст. 69, 75 КК України. Посилається на те, що в процесі досудового та судового слідства було порушено його право на захист, зокрема, не роз’яснили йому право мати захисника за призначенням та ст. 47 КПК України. Вважає, що його дії неправильно кваліфіковані, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_3 (його тесть) зловживав спиртним і в той день спровокував його на конфлікт, образивши нецензурними словами, що на короткий час його вивело з рівноваги та він штовхнув і два рази копнув його ногою, після чого тесть підвівся і сів на стілець, і тільки тоді він пішов з господарства. Також вказує, що судом не враховано пом’якшуючі обставини, те, що він визнав вину, своїми діями активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, тяжке матеріальне становище, має на утриманні п’ятьох малолітніх дітей, і потерпілі не наполягали, щоб його позбавляли волі.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_1, яка просить пом’якшити засудженому ОСОБА_2 покарання, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду слід залишити без змін, оскільки він є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягають.
Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судових рішень у справі не допущено, а висновки про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.
Суд правильно послався при постановлені вироку на показання потерпілої, свідків, на дані, що містяться в протоколах огляду місця події та відтворення обстановки та обставин події, висновки судово-медичних експертиз.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 16 серпня 2009 року року була в полі, як близько 17 год. до неї прибігли діти і повідомили, що вдома її чоловік ОСОБА_2 свариться з її батьком ОСОБА_3.
Свідок малолітня ОСОБА_4 в суді підтвердила, що чула, перебуваючи 16.08.2009 року в обідній час на своєму подвір’ї, як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сваряться та бачила, як ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3, який впав та замахнувся його бити знову. Злякавшись побігла в поле до до матері та про все їй розповіла.
Сам апелянт стверджує, що в той день ОСОБА_3 спровокував його на конфлікт, обізвавши нецензурними словами, що його вивело з рівноваги і він наніс йому удар в плече, від чого ОСОБА_3 впав на підлогу, вдарившись головою та почав його копати ногою.
Зміст вказаних показань ОСОБА_2 підтверджується даними, що містяться у протоколах допитів: 18 серпня 2009 року як підозрюваного (а.с. 77-78), 28 серпня 2009 року як обвинуваченого ( а.с. 156-157).
Крім того, ОСОБА_2 підтвердив свої показання в процесі відтворення обстановки та обставин події з участю понятих, вказавши, де саме і яким способом він наносив удари ОСОБА_3 ( а.с. 87-95).
Про винність ОСОБА_2 свідчать і дані показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо виявлення потерпілого ОСОБА_7 в його господарстві, який лежав на підлозі в хліві. Покази даних свідків підтверджують свідчення ОСОБА_2 щодо місця вчинення злочину та залишення ОСОБА_3 після спричинення йому тілесних ушкоджень.
Свідок ОСОБА_6 побачивши в ОСОБА_3 кров на обличчі та слабий пульс був ініціатором виклику швидкої допомоги.
Оглядом місця події від 16 серпня 2009 року зафіксовано факт виявлення трупа ОСОБА_3 на території господарства (дерев’яний піднавіс для утримання худоби) в с. Бишки Козівського району та предметів зі слідами речовини бурого кольору ( а.с. 8-15).
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок масивної травми грудей з чисельними двобічними переломами ребер ( у 21 місцях) та ушкодженням легень, що привело до масивної внутрішньої грудної кровотечі ( близько 2350 мл.) та різкого обезкровлення організму ( а.с. 116-126).
З даного висновку вбачається, що видова належність цих ушкоджень ( садно, синці, крововиливи, переломи), а також морфологічні властивості рани ( осаднені краї, тупі кінці із сполучнотканинними перетинками), вказують на їх спричинення тупими предметами. Чисельність тілесних ушкоджень, їх різноманітний характер, розташування на різних ділянках тіла, розміри та локалізація — в сукупності вказують на дію із значною силою ( достатньою для утворення переломів кісток) тупих предметів з обмеженою поверхнею, що загалом властиво для побиття.
Таким чином, дані, що містяться у протоколі огляду місця події і зазначеному висновку експертизи, підтверджують показання ОСОБА_2 дані ним на досудовому слідстві щодо обставин, способу нанесення та місця заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув.
Вірно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд дав належну оцінку діям засудженого ОСОБА_2 і правильно кваліфікував їх за ч.2 ст. 121 КК України.
Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що на досудовому та судовому слідстві було порушено його право мати захисника за призначенням, є безпідставними. Згідно протоколів роз’яснення прав на захист від 18.08.2009 р. (а.с. 74-75), 20.08.2009 р. (а.с. 83-84), 28.08.2009 р. (а.с. 150-151), 15.10.2009 р. (а.с. 158-159) ОСОБА_2 роз’яснювалось право на захист, в тому числі і ст. 59 Конституції України, відповідно до якої, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом ця допомога надається безоплатно. Однак, ОСОБА_2 від участі захисника відмовився, вказавши, що це не пов’язано з його матеріальним становищем.
Відмовився засуджений від участі захисника, вказавши, що це не пов’язано з його матеріальним становищем і в суді, подавши про це 03 грудня 2009 року заяву, хоча права, передбачені ст.ст. 88, 263 КПК України та ст. 63 Конституції України йому були роз’яснені, що відображено в протоколі судового засідання.
Щодо посилання засудженого на не роз’яснення йому ст. 47 КПК України, то дана стаття регламентує порядок запрошення і призначення захисника, в зв’язку з цим її вимоги підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законним представникам не роз’яснюються.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 і щодо обрання йому невиправдано суворого покарання теж є необґрунтованими.
При визначені покарання засудженому ОСОБА_2 суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу засудженого, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, було надано значення тому, що засуджений вчинив злочин, який законом віднесено до категорії тяжких. Як обставини, що обтяжують покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та щодо особи похилого віку. Однак, судом враховано і те, що засуджений визнав вину, розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, те, що в нього на утриманні п’ятеро малолітніх дітей, його позитивну характеристику і призначив йому покарання у мінімальному розмірі, передбаченої в санкції ч.2 ст. 121 КК України.
З урахуванням наведеного вище, з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд обґрунтовано призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України та призначення більш м’якого покарання, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Козівського районного суду від 03 грудня 2009 року щодо нього — без змін.
Головуючий підпис
Судді два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Лекан І.Є.