АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21  квітня 2010 р.     м. Тернопіль  

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Лекан І.Є.:  

за участю ОСОБА_1  

розглянувши адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2010 року,  

встановила:  

Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.  

Згідно даної постанови ОСОБА_1 22 грудня 2010 року в 16 год. 15 хв. в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки “Део Ланос” номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду від 22.01.2010 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення та застосувати до нього стягнення у виді штрафу, посилаючись на те, що суд не врахував пом’якшуючих відповідальність обставин, зокрема вказує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, так як саме в цей час їхав забрати внуків зі школи, тому був під впливом сильного душевного хвилювання. Крім того, просить продовжити строк оскарження даної постанови, оскільки справа була розглянута у його відсутності.  

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши скаржника, який підтримав подану апеляційну скаргу, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи, справа про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами розглянута 22 січня 2010 року у відсутності правопорушника. Таким чином, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.  

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Сам правопорушник пояснив, що випив 50 мл спиртного, керував автомобілем та в лікарню на медобстеження для визначення стану сп’яніння категорично відмовився, так як поспішав забрати внуків зі школи та погодився з оформленим на нього протоколом про адміністративне правопорушення.  

Щодо посилання апелянта на вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання судом не може бути прийнято до уваги, оскільки належними доказами даний факт не підтверджено.  

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП з врахуванням його особи, характеру вчиненого правопорушення, всіх пом’якшуючих обставин, тому підстав для зміни постанови суду не вбачаю.  

На  підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 294 КпАП України,-  

постановила:  

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.  

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду  від 22 січня 2010 року щодо нього — без змін.  

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  

  Суддя судової палати в кримінальних справах  
апеляційного суду Тернопільської області     підпис  

  З оригіналом згідно:  

Суддя апеляційного суду  

Тернопільської області                                                              Лекан І.Є.