. Справа № 22ц – 1381 Головуючий у 1-й інстанції – Багрій Т.Я.
Категорія – 57 Доповідач – Демкович Ю.Й.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сташківа Б.І.,
суддів Демковича Ю.Й., Гурзеля І.В.
при секретарі Саланді О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя
цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі
на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі /надалі «Управління»/
про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 з вернувся з вимогами до Управління про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни за період із 22.05.08 по 31.12.08 та з 01.01.09 по 01.12.09, вважаючи, що згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» /надалі «Закон»/ має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач, всупереч рішенням Конституційного Суду України, не проводить підвищення та перерахунку пенсії.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 11.02.10 позов задоволено частково.
Поновлено позивачу строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнано протиправною бездіяльність Управління по ненарахуванню та невиплаті позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону.
Зобов’язано Управління нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону з 22.05.08 по 01.12.09.
Стягнуто з Управління на користь позивача 3 грн. 40 коп. витрат на оплату судового збору.
В апеляційній скарзі управління просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд керувався тим, що Управління як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону й здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило.
Із таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства і ґрунтується на матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» змінено редакцію ст. 6 Закону, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч. 2 ст. 3 Закону державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
У силу ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачу з 22.05.08 по 01.12.09 повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю відповідача.
З урахуванням того, що законодавством України у 2009 році дію ст. 6 Закону не зупинено, тому колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно вирішено вимоги щодо зобов’язання управління здійснити нарахування та виплату позивачу згаданої надбавки у цей період.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Управління звернулося із клопотанням, в якому просить закрити апеляційне провадження по справі, у зв’язку із смертю позивача ОСОБА_1
Дане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 310 ЦПК України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи – сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування рішення в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205, 207 ЦПК України.
Згідно із ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу слід відхилити, а постанову суду – залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі відхилити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 02 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.Демкович