Справа №2а-1601/10/02
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 р. Київський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого – судді Божко В.В.
за участю секретаря Грецьких М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов»язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов’язати управління Пенсійного фонду в Київському районі м.Харкова нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік - по жовтень 2010 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовувала наступним.
Позивач є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2010 років не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.10.2004 року, що набув законної сили 01.01.2006 р., передбачає гарантовану державну соціальну підтримку «дітей війни». Державна соціальна допомога підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Ніякими іншими правовими актами цей Закон не був відмінений, а посадови особи, всупереч вимогам діючого законодавства повинні були включити 30% до пенсії, та забезпечувати дане підвищення в незалежності від законів в тому числі та законів про бюджет, про що зазначають й рішення Конституційного суду України. Крім того, позивач зазначив, що Європейський суд зі справ людини відносно виплат «дітям війни» постановив, що органи державної влади не можуть відмовлятися від своїх обов*язків з виплатами у зв*язку з відсутністю грошових коштів в державному бюджеті.
Ухвалою суду від 29 вересня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2, а саме в частині позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 27 березня 2010 року, залишений без розгляду.
В судове засідання позивач не з*явилась, про місце та час розгляду справи сповіщена своєчасно та належним чином, про що мається підпис у явочному листі.
Представник відповідача до судового засідання не з*явився, надав до суду заперечення відповідно до яких позовні вимоги не визнав, просив розглядати справу за його відсутності.
В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” правомірним через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”.
Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Ч. 2 ст. 99 КАС України встановалені межі строку зверненя за захистом свобод та інтересів, які складають шість місяців.
Тому підлягають захисту права позивачки як «дитини війни» за період з 28 березня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.
Позивач ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а.с. 7/.
Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим в ньому штампом «Дитини війни» /а.с. 6/.
Враховуючи зазначений статус позивача, його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімально заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, здійснюється відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно частин 3 та 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Тому неврегульованість на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення та відмови в задоволенні позову.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положенням «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 1.03.2001 року, ч. 2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст.ст. 3, 6, 9, 10, 11, 94, 99, ч.3 ст. 122, 160, 161, 163, 167, 186 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов’язання вчинити певні дії щодо виплат доплати до пенсії у розмірі 30 % за період з 28 березня 2010 року по 31 жовтгя 2010 року - задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 28 березня 2010 року по 31 жовтня 2010 року та виплатити різницю між виплаченими та невиплаченими сумами доплат до пенсії за вказаний період.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 70 коп.).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ –