ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО                 Справа № 2 – 476/10  

Позовне провадження  

Рядок статзвіту – 47    

  ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  РІШЕННЯ  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

  27 грудня 2010 року     Любомльський районний суд Волинської області   в складі головуючого  -  судді   Чишія С.С.  

при секретарі  Семенюк К.М.  

з участю позивача ОСОБА_1,  

відповідача ОСОБА_2,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за   позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,  

  в  с  т  а  н  о  в  и  в  :  

  Позивач просить постановити рішення про стягнення з відповідача аліментів на її утримання щомісячно по 500 гривень. Вимоги обґрунтувала тим, що з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей. Син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом з дитинства і перебуває на утриманні позивачки. Дитина самостійно не рухається, не ходить, не сидить, не може вживати їжу, через це позивачка не може ніде працювати і потребує матеріальної допомоги. В добровільному порядку відповідач надавати таку допомогу відмовляється, хоча має доходи від систематичних робіт з кордоном.  

  В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала в повному об’ємі і уточнила, що просить стягувати аліменти протягом 5 років.  

Відповідач позов не визнав.  

  Позивач в судовому засіданні пояснила, що через хворобу дитини не може працевлаштуватись і отримувати доходи на власне життя. Вважає, що відповідач може надавати їй утримання, оскільки він систематично їздить на заробітки. Навчається заочно у вузі, оскільки повинна планувати своє життя і отримати якийсь фах, а відповідач шлюбні відносини з нею фактично припинив.  

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що за рішенням суду з нього стягуються аліменти на утримання двох спільних дітей в сумі 1000 гривень. Крім цього, позивачка сама їздить на заробітки, навчається у київському вузі, тому не доглядає дітей, якими займаються її батьки. На даний час не має візи для виїзду за кордон, тому не в змозі сплачувати аліменти позивачці.  

  Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.  

  Згідно із копією свідоцтва серії НОМЕР_1 сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 02.10.2005 року у відділі РАЦС Любомльського районного управління юстиції.  

Свідоцтвами серії НОМЕР_2, НОМЕР_3 стверджено, що від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження.  

З медичного висновку обласної ЛКК №4150 та медичної картки стаціонарного хворого №145 вбачається, що син сторін ОСОБА_4 страждає дитячим церебральним паралічем, подвійною геміплегією, когнітивною недостатністю. Дитину рекомендовано визнати інвалідом з дитинства на період до 28.12.2012 року.  

З медичної картки позивачки вбачається, що вона також має хронічні хвороби і потребує лікування.  

З довідки управління праці і соціального захисту населення Любомльської райдержадміністрації вбачається, що позивачці виплачується соціальна допомога дітям-інвалідам.  

Рішенням Любомльського районного суду від 14.12.2010 року ухвалено стягувати з відповідача в користь позивача аліменти на утримання двох дітей в розмірі по 500 гривень щомісячно. При цьому заявлені вимоги відповідач визнав повністю.  

З довідки виконкому Любомльської міської ради №2656 вбачається, що відповідач не працює.  

З довідки виконкому Любомльської міської Ради №2629 вбачається, що позивачки проживає разом з двома дітьми.  

Таким чином, по справі встановлено, що позивачка утримує і виховує сина-інваліда з дитинства, який за медичними показанням потребує постійного стороннього догляду. Відповідач постійного місця роботи не має, періодично виїздить на  заробітки.  

  Частиною 1 ст.75 СК України встановлено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.  

Згідно з ч.1 ст.88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.  

  Отже, встановлені фактичні обставини справи свідчать, що позивачка має право на утримання від відповідача. Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо навчання позивачки, оскільки в цьому випадку вона реалізовує своє конституційне право на освіту. Той факт, що вона отримує соціальну допомогу на сина-інваліда, не звільняє відповідача від утримання позивачки, оскільки така допомога є призначена саме дитині, а не його матері. Немає підстав брати до уваги і факт стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, оскільки це різні правовідносини і прямого відношення до щодо суті позовних вимог така обставина не має.  

Відповідач не заперечує факту періодичних заробітків. Відсутність в даний момент візи для виїзду за кордон не є обставиною, що перешкоджає таким заробіткам. Тому суд вважає, що відповідач спроможний надавати позивачці утримання.  

  Отже, заявлені вимоги по суті обґрунтовані, доведені і підлягають задоволенню. В той же час суд приймає до уваги розмір аліментів, присуджений до стягнення на утримання дітей сторін. Позивачка не навела доказів про розмір періодичних доходів відповідача. Тому з врахуванням цих обставин суд вважає, що  заявлений до стягнення розмір утримання позивачки підлягає зменшенню. Крім цього, строк стягнення цього утримання слід визначити не заявлений позивачкою, а відповідно до висновку ЛКК, тобто до дати наступного переогляду дитини.  

  Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.  

  Згідно з п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення про стягнення місячного розміру аліментів підлягає негайному виконанню.  

  Згідно зі ст.88 ЦПК України судові витрати у формі судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення слід покласти на відповідача.  

  Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214 ЦПК України,   суд  

  в  и  р  і  ш  и  в  :  

  Позов задовольнити частково.  

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця міста Любомль Волинської області, в користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в сумі по 200(двісті) гривень щомісячно, починаючи з 06 грудня 2010 року і до 28 січня 2012 року.  

  В решті позову відмовити.  

  Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 51(п’ятдесят одну) гривню судового збору та 120(сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Рішення про стягнення місячного розміру аліментів в сумі 200(двісті) гривень звернути до негайного виконання.    

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.  

    Головуючий : суддя                   Чишій С.С.