Справа №2-3583, 2010р.
РІШЕННЯ
И М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 р. м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді: О.В. Копичинського
При секретарі: Є.Ф. Кузьменко
З участю адвокатів: ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі і гідності та про відшкодування моральної шкоди і судових витрат у справі,
встановив:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про захист честі і гідності та про відшкодування моральної шкоди у сумі 5.000гр. та судових витрат у справі.
Позов мотивований тим, в кінці жовтня 2010р. до неї підійшла її знайома ОСОБА_5 і розповіла, що 19.10.10р. на день народження її онучки прийшла ОСОБА_4 де, в ході бесіді, казала, що ОСОБА_3 вела аморальний і безладний спосіб життя.
Цими висловлюванням, які не відповідають дійсності і є образами, було принижено її честь і гідність та заподіяно моральну шкоду.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, які просила задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з’явилися, причину неявки суду не повідомила. Але в судовому засіданні 23.12.10р. вона проти позову заперечувала з тих підстав, що зазначені в позові обставини були вигадані позивачкою в помсту їй на подану в міліцію і в суд заяви про притягнення її матері ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за скоєний відносно неї 28.08.10р. злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України.
Заслухавши пояснення сторін, думку її адвокатів, допитавши свідків, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позов лише частково з наступних підстав.
Частиною 1 ст.270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі.
Згідно ст.297 цього Кодексу – кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.
Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
З пояснень сторін і матеріалів справи, а.с.24-28, судом встановлено, що протягом тривалого часу між ними існують неприязні стосунки.
У судовому засіданні 23.12.10р. свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_7 пояснили, що 19.10.10р. до них в гості прийшла ОСОБА_4, яка, в ході бесіді, казала про ОСОБА_3, що та раніше вела аморальний і безладний спосіб життя.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що в кінці жовтня 2010р. він звернув увагу на те, що його дружина ходить засмученою і має сумовитий настрій, На його питання та розповіла, що 19.10.10р. в гості до ОСОБА_7 приходила ОСОБА_4, яка, в ході бесіді, казала про ОСОБА_3, що та раніше вела аморальний і безладний спосіб життя.
В обґрунтування своїх заперечень відповідачка послалася на показання свідка ОСОБА_9, яка стверджувала, що на дні народження її дочки 19.10.10р. ОСОБА_4 нічого не казала відносно ОСОБА_3, а її матір ОСОБА_5 дає показання на користь позивачки тому, що та зі своєю матір’ю ОСОБА_6 її підкупили.
Але суд ставиться критично до показань цього свідка і не приймає їх до уваги з наступних підстав:
-У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що між нею і ОСОБА_4 існують добрі дружні стосунки тому, що ОСОБА_4 постійно допомагає їй у вирішенні сімейних і майнових питаннях;
-З пояснень свідків ОСОБА_5 і її дочки ОСОБА_9 судом встановлено, що між ними існують неприязні стосунки, а в листопаді 2010р. між ними виник конфлікт через те, що ОСОБА_9 вимагала від своєї матері не давати в суді показання на користь ОСОБА_3 проти ОСОБА_4;
-Свідок ОСОБА_7, яка є незацікавленою особою, а ні на користь своєї матері ОСОБА_5, а на користь своєї сестри ОСОБА_9, підтвердила, що 19.10.10р. до них в гості приходила ОСОБА_4, яка, в ході бесіді, казала про ОСОБА_3, що та раніше вела аморальний і безладний спосіб життя;
-У судовому засіданні 23.12.10р. позивачка та свідок ОСОБА_8 пояснили, що раніше ОСОБА_4 розповсюджувала неправдиві і образливі відомості відносно позивачки та її матері ОСОБА_6
У зв’язку з цим 28.08.10р. вони їздили додому до ОСОБА_4 з ціллю розібратися за цим фактом.
Ці обставини підтверджені вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 17.11.10р., а.с.24, та показаннями самої відповідачки в судовому засіданні 23.12.10р.
Зазначені обставини, на дімку суду, свідчать про те, що відповідачка могла виказувати публічно 19.10.10р. відносно позивачки образливі висловлювання.
-На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що свідок ОСОБА_9 дала суду неправдиві свідчення через зацікавленість на користь відповідачки.
Заперечення відповідачки проти позовних вимог суд також оцінює критично і не приймає до уваги з наступних підстав:
-ці заперечення спростовуються вищезазначеними доказами;
-відповідачка не надала суду належних і допустимих доказів у спростування зазначених вище обставин, чим не виконала вимоги ст.ст.10,58,59 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.
В свою чергу позивачка надала суду характеристику з місця проживання, в якій зазначено, що вона є виключно позитивною людиною, а.с.5.
Також позивачка є заміжньою жінкою, а.с.4.
На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що зазначені висловлювання відповідачки про те, що позивачка вела аморальний і безладний спосіб життя, не відповідають дійсності і є образливими.
У зв’язку з цим суд визнає, що цими неправомірними діями відповідачка принизила честь та гідність позивачки.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 27.02.09р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» - при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.
Під поширенням інформації слід розуміти: повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що порушені немайнові права позивачки підлягають судовому захисту.
*
Відповідно до ст.275 ЦК України – захист особистого немайнового права фізичної особи від протиправних посягань інших осіб здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу, а також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Згідно ст.277 цього Кодексу – фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Судом встановлено, що 19.10.10р. відповідачка публічно висловила відносно позивачки інформацію про те, що позивачка веде аморальний і безладний спосіб життя.
Але ця інформація не відповідає дійсності.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в ч.2 п.13 постанови від 27.02.09р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» - у разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її.
У зв’язку з цим та згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд вважає за необхідне визнати цю інформацію неправдивою.
*
Судом встановлено, що 19.10.10р. відповідачка публічно висловила відносно позивачки інформацію про те, що позивачка веде аморальний і безладний спосіб життя, що не відповідає дійсності.
В свою чергу позивачка є заміжньою жінкою і поважною людиною за місцем свого проживання.
На підставі зазначеного вище суд визнає, що через зазначені неправомірні дії відповідачки позивачка випробовувала моральних страждань.
У зв’язку з тим, що відповідачка не визнала своєї провини у розповсюдженні відносно позивачки неправдивих відомостей і не вибачилася перед нею, суд, відповідно до вимог ч.2 ст.16 ЦК України, вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушених прав позивачки, як зобов'язати відповідачку сплатити позивачці грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди тому, що:
-У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України – моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що заподіяла його, за наявності його вини;
-Згідно ст.23 ГК України – особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав.
Моральна шкода полягає: в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно його самої і у зв'язку із знищенням або пошкодженням його майна.
Але суд вважає за необхідне зменшити суму грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України – розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Але позивачка не довела той факт, що заподіяна їй моральна шкоди може бути оцінена у 5.000гр., як то зазначено нею в позові, чим не виконала вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Судом зазначені обставини не встановлені при розгляді справи.
Також судом встановлено, що протиправні дії відповідачки 19.10.09р. були наслідком неприязних стосунків, які існують між сторонами протягом тривалого часу.
Приймаючи до уваги зазначене вище, обставини справи, суд вважає за необхідне визначити суму грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в 500гр., яка, на думку суду, відповідна ступені моральних страждань позивачки і ступені вини відповідачки, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
*
Враховуючи зазначене та вимоги ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки понесені у справі судові витрати згідно квитанцій, а.с.1,2.
З пояснень позивачки і матеріалів справи судом встановлено, що 15.12.10р. між позивачкою і адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про представництво її інтересів в Сакському міськрайсуді АРК. за її позовом про захист честі і гідності та про відшкодування моральної шкоди, а.с.20.
За цим договором позивачка сплатила адвокату 1.000гр., а.с.19.
Відповідно до ст.84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Так згідно з додатком до п. 1.1 постанови КМ України від 27.04.2006р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» - якщо компенсація витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення сплачується іншою стороною, її граничний розмір не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Відповідно до ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ст.2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» - мінімальна заробітна плата на час розгляду справи становила 922 грн.
Так з пояснень позивачки, її представника і матеріалів справи судом встановлено, що адвокат надавав позивачці правову допомогу в суді під час розгляду теперішньої справи протягом 1г.49хв.:
-у судовому засіданні 15.12.10р. – з 10.00г. до 10.36г., а.с.33;
-у судовому засіданні 23.12.10р. – з 13.31г. до 15.09г.;
-у судовому засіданні 29.12.10р. – з 12.05г. до 12.40г.
-всього - 36хв. + 38хв. + 35хв. = 1г.49хв.
З зазначеного виходить, що оплата послуг адвоката за надану правову допомогу позивачці під час розгляду даної справи в Сакському міськрайсуді АРК. складає 756грн.04коп. згідно наступного розрахунку:
-922гр. : 100% х 40% х 1г.49хв. = 549,51гр.
Також в зазначеному договорі від 15.12.10р. зазначено умови, з яких розраховується гонорар адвоката.
Але суду не надано жодних доказів на підтвердження виконання адвокатом всіх цих умов, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій судових документів тощо.
Також суду не надано доказів на підтвердження факту витрачення адвокатом свого часу на консультації і на підготовку процесуальних документів у справі.
На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачці за рахунок відповідачки підлягають лише витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката під час розгляду даної справи в судових засіданнях в Сакському міськрайсуді АРК .
У зв’язку з цим ця позовна вимога в іншій її частині не підлягає задоволення.
*
На підставі ст.ст. 23,270,275,277,297,1167 України, ч.2 п.5 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.95р., п.п. 13,15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Конвенції про захист прав і основних свобод людини, підписаної в Римі 04.11.1950р., рішення Європейського Суду по справі «Тома проти Люксембургу» - 2001р., і керуючись ст.ст. 10,11,60,84,88,209,212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати неправдивими і такими, що ображають честь та гідність ОСОБА_3 ті висловлювання ОСОБА_4, які вона виказувала публічно 19 жовтня 2010 року в приміщенні жилого будинку АДРЕСА_1, а саме:
- що ОСОБА_3 вела аморальний і безладний спосіб життя.
Стягнути з ОСОБА_4 на ОСОБА_3:
- грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди в сумі 500гр.00коп.;
- сплачений судовий збір по справі у розмірі 250гр.00коп;
- понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 75гр.00коп.;
- понесені витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, в сумі 549гр.51коп. ;
- всього – 1.375гр.51коп.
Позов в іншій його частині – залишити без задоволення.
*
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: