6 вересня 2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

розглянувши справу за позовом Державного науково-дослідного гірничорудного інституту  до ОСОБА_1про відшкодування шкоди,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У серпні  2003 року Державний науково-дослідний гірничорудний інститут звернувся з  позовом до ОСОБА_1про відшкодування шкоди у сумі 9280 грн. 15 коп., посилаючись на те, що  22 жовтня 2002 року з вини відповідача, який, керуючи автомобілем “Москвич-2140”, порушив Правила дорожнього руху, був пошкоджений  належний йому автомобіль “ГАЗ-3110” під керуванням ОСОБА_2

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу  від  8 грудня  2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 березня 2004 року,  позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1на користь Державного науково-дослідного гірничорудного інституту 5568 грн. 09 коп. шкоди та судові витрати по справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати ухвалені рішення  суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та   процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і  процесуального права. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 8 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Днапропетровської області від 3 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.