НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 24 грудня 2010 року        справа  № 2-а-868/10               м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням судді      Галушки О.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження  в місті  Нововолинську  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Нововолинського міськвиконкому про визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення  Нововолинського міськвиконкому про виплату недоплачених сум одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік ,-

 Встановив:

 30 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення  Нововолинського міськвиконкому про визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення  Нововолинського міськвиконкому в частині виплати недоплачених сум одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Обґрунтовуючи позов покликається на  те, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії, з 20 квітня 2010 року йому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 08 липня 2010 року йому виплачена одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 189,60 грн.  у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 ( в подальшому – Закон України № 796) та 90,00 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Проте розмір одержаних сум не відповідає розміру  передбаченому цим законом. Вважає, що відповідно до статті 48 Закону України № 796 він як інвалід ІІІ групи має право на виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 30 мінімальних заробітних плат та на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

 Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому відмовляється  виплачувати  її розміром визначеним законом. Позивач просить суд  визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати виплатити недоплачені суми одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

До судового розгляду  справи сторони подали до суду письмові заяви, в яких просять справу розглядати у їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.  

Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.  

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІІ групи. Крім того, статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону йому призначено  та виплачено відповідачем компенсацію за шкоду заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІІ групи в розмірі – 189,60 грн.  та щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 90,00 грн.

Відповідач у запереченні  № 4862/01-02 від 17 грудня 2010 року позов не визнав, просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки при визначенні  розміру одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю  слід виходити з розміру, передбаченому  у постанові Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та постанові Кабінету міністрів України від  12 липня  2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам,які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».Вказують на те,що на теперішній час іншого порядку не встановлено.

Так, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", одноразова компенсація  за шкоду заподіяну здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується інвалідам ІІІ групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення   у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Виплати, зазначені в цій статті, провадяться потягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.  

Рішенням Конституційного суду України № 10рп від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення статей ЗУ "Про державний бюджет України на 2008р та про  внесення  змін  до деяких законодавчих актів України"  від 28 грудня 2007 року № 107-VI , які суперечать Законам та Конституції, та не відповідають конституційним положенням про гарантування права на соціальний захист, складовою частиною якої є пенсійне забезпечення за рахунок бюджетних коштів.  

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 р  по справі № 1-37/2008 (про збалансованість бюджету) Конституційний Суд виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема у Рішенні від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 та Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Ці позиції полягають у тому, що закон про Державний бюджет України як правовий акт,  має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися  дія чинних законів України, а також встановлюватися  інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  Законом  про Держбюджет не можна  вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин  це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.  

Згідно зі статтями 2,6,17  Закону України " Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017 від 05.10.2000р. мінімальний розмір пенсії за віком  і мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян.  

Прожитковий мінімум, згідно ст. 2 ЗУ "Про прожитковий мінімум"  встановлюється для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Суд, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру одноразової компенсації   за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважає, що застосуванню підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та  від  12 липня  2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам,які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.  

Згідно з положенням ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість  якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Таким чином, суд вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому при нарахуванні позивачу одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю  та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік , повинно було керуватися нормами Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме при розрахунку виходити з розміру мінімальної заробітної плати  на момент виплати.  

Як вбачається з копії посвідчення   серії НОМЕР_1 с від 18.05.2010 року ОСОБА_1 відноситься до  учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 5), йому відповідно до  довідки МСЕК  з 20 квітня 2010 року  встановлена третя група інвалідності (а.с. 7, 8), згідно експертного висновку дане захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок  щодо  доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування та забезпечення виплати одноразової компенсації  у встановленому законом порядку та в розмірі встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При постановленні рішення суд відповідно до статті 162 КАС України, може визначити спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина. Управління праці та соціального захисту населення в місті відповідно  до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує допомогу відповідно до чинного законодавства. Оскільки саме на відповідачеві лежить обов’язок по здійсненню перерахунку одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік , тому суд не може перебирати на себе функцію органу на який законодавством покладено такі повноваження , в зв’язку з чим суд вважає за необхідне зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому провести перерахунок та виплатити недоплачені суми одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік .

Враховуючи викладене, для захисту прав та законних інтересів позивача суд визнає дії Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому  щодо відмови провести перерахунок одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік  і  зобов'язує Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому провести нарахування та виплату ОСОБА_1  одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік  відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Керуючись ст. 160 ч.3, ст.163 КАС України, та на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », суд

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії щодо відмови управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міськвиконкому щодо перерахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік , відповідно до  статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірні.

 Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міськвиконкому провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю  та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі встановленому статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанову можна оскаржити до Львівського апеляційного адміністративного суду   через Нововолинський міський суд Волинської області  протягом десяти днів з дня проголошення  постанови.

Якщо постанову було постановлено із застосуванням ч.3 ст. 160 КАС України,  а також у разі прийняття постанови у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

   Головуючий     підпис

  Згідно з оригіналом

 Суддя                                         О.Г. Галушка