Справа № 2а-1526 /2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року смт.Краснопілля
Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Басова В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації про визнання дій незаконними і стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення ,-
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2010 року Позивач звернувся до суду і посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС І-ї категорії інвалідом 3-ї групи та має право на отримання одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але така допомога відповідачем виплачувалась йому у 2009-2010 роках у розмірах менших, ніж визначено Законом, який має пріоритетне значення перед іншими нормативно-правовими актами. Просив поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача щодо невиплати допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених законодавством неправомірними і стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краснопільської РДА на його користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009-2010 роки у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, яка існувала на момент виплати за винятком фактично сплачених сум, зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краснопільської РДА в подальшому нараховувати і виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ухвалою від 06 грудня 2010 року відкрите скорочене провадження у справі та поновлено строк звернення до адміністративного суду.
Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає, вважає свої дії правомірними та такими, що вчинені у відповідності до норм чинного законодавства України. Вказав, що Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були призупинені виплати пільг окремим категоріям громадян, а суми, що виплачувалися Позивачу, були передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Підстав для визначення інших розмірів для донараховування та виплати Позивачу такої допомоги у 2009-2010 роках не було. Наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог з причин порушення строку звернення до суду, встановленого чинним законодавством України.
Суд, дослідивши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС І-ї категорії інвалідом 3-ї групи (а.с.4-6, 10). Згідно з довідкою відповідача (а.с.14) позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адмінітрації та отримував щорічну допомогу на оздоровлення в сумі по 90 грн.00 копійок: 15 травня 2009 року та 25 червня 2010 року.
Згідно статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону №2532-ХІ від 01.07.1992р.; із змінами внесеними згідно із Законами №230/96-ВР від 06.06.1996р., №563-ХІУ від 25.03.1999р., №2638-111 від 11.07.2001 року), яка існувала до вступу в силу Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік №107-УІ від 28.12.2007 року, яким було змінено редакцію цієї статті, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3-ї групи 1-ї категорії виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати.
Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній и культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Згідно ст.8 Конституції в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При вирішенні даного адміністративного спору суд також враховує рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема це стосується ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В пункті 4 цього рішення Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиційне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів.
Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, а пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого ЗУ №796-Х11, є безпідставним, і виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не Постановами Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року №836 та від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
За таких обставин, суб’єкт владних повноважень повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у 2009- 2010 роках, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на момент виплати допомоги.
Тобто, відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив відповідні виплати, чим порушив вказане право позивача.
Мінімальна заробітна плата на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення складала: на 15.05.2009 року – 625 грн. (Закон України „ Про Державний бюджет України на 2009 рік” №835-VІ від 26.12.2008 ), на 25.06.2010 року – 884 грн. (ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати №1646- VІ від 20.10.2009р.»)
Відповідно до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” недоплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення складає: за 2009 рік 625,00х4-90,00= 2410,00 грн., за 2010 рік 884,00х4-90,00= 3446,00 грн., а всього 5856, 00 грн.
У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому суд вважає необхідним визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в розмірі, меншому від ніж визначено Законом, неправомірними.
За таких обставин та з урахуванням спеціального Закону №796-Х11, Управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Позивачем було дотримано умови отримання вказаної допомоги - на законних підставах він перебуває на обліку у відповідача, тому він має законні сподівання на отримання зазначених Законом коштів.
Наявність у позивача права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов’язання Відповідача в подальшому нараховувати і виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є безпідставними та не підлягають до задоволення, бо є встановленням обов’язку на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин, а судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.
За правилами ст. 94 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183-2 та ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.
Керуючись: ст.8,9,16,19,22,46,50,55 Конституції України, ст.1, 13, 48, 62, 63, 70 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р., ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік», ЗУ від 20.10.2009 №1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 8, 9, 10, 11, 17-20, 69-72, 79, 86, 88, 94, 99, 158-163, 167, 183-2, 185, 186 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки, виходячи з розміру чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на день здійсненої виплати, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем. Протягом місяця з дня набрання постановою законної сили відповідач зобов’язаний надати до канцелярії суду звіт про її виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис В.І. Басова
Копія : звірена з оригіналом
Суддя В.І. Басова
Оригінал зберігається в матеріалах справи