П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-а-1147/2010р.
17 грудня 2010 року м. Кременець
Суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Білосевич Г.С., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Кременці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
30.11.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про визнання дій відповідача незаконними, поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за останні шість місяців, із урахуванням проведених виплат, посилаючись на те, що він набув статус дитини війни і згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року підвищення та перерахування пенсії їй не проводить.
Представник відповідача у встановлені йому строки не надіслав заперечення.
Суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІV від 18 листопада 2004 року відноситься до соціальної категорії – «Дитина війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто право на отримання підвищення до пенсії дітям війни було обмежено.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року вказані зміни в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність.
Таким чином, положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року припинили свою чинність з 22 травня 2008 року.
В Законі України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та Законі України «Про державний бюджет на 2010 рік» редакцію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не викладено в новій редакції, а встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
З наведеного слідує, що починаючи з 22 травня 2008 року і по даний час діє положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якого позивач має право на одержання підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно.
Однак, таке підвищення до пенсії позивачу виплачувалось у неповному розмірі згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативно-правовим актом та її норми суперечать вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено права позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, які підлягають захисту шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити відповідне підвищення до пенсії починаючи з 30 травня 2010 року.
Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов’язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Таким чином, для покладення на органи Пенсійного фонду обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, необхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом підвищень до пенсії.
Враховуючи, що управлінням Пенсійного фонду України в Кременецькому районі не виплачено у встановленому Законом порядку підвищення до пенсії, суд приходить до висновку, що слід визнати дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними.
При цьому, суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідачем покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Керуючись ст.19, ч.2 ст.152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, статтями 6, 11, 71, 158, 160 - 163, 167, 183 - 2 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задоволити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 30 травня 2010 року, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та раніше виплачених сум.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кременецький районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Головуючий: