ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

19 червня 2006 р.

№ 4/7-06-143

Колегія суддів  Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді         Кузьменка М.В.,

судді                                   Васищака І.М.,

судді                                    Палій В.М,

розглянувши

касаційну скаргу           Військової частини №1474 Державної прикордонної служби України

на постанову                   від 11.04.2006р.Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 22.02.2006р. господарського суду Одеської області  

у справі                            №4/7-06-143 господарського суду Одеської області                                           

за позовом                       Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж

до                                       Військової частини №1474 Державної прикордонної служби України

про                                    стягнення 18 582,13грн.           

в с т а н о в и л а :

Військова частина №1474 Державної прикордонної служби України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2006р., прийняті у справі №4/7-06-143.

Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню  скаржнику з таких підстав.

Відповідно до п.4 ст.111 ГПК України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.

В силу ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито сплачується в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, що визначено ст.46 ГПК України.

Порядок сплати державного мита визначений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15. Так, відповідно до п.14 Інструкції, при перерахуванні мита з рахунку платника, до документа щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи про зарахування мита до бюджету, який скріпляється  першим і другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Отже, допустимим доказом сплати державного мита у разі перерахування мита з рахунку платника є примірник платіжного доручення з відповідним, скріпленим першим та другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи, написом про зарахування мита до бюджету з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Платіжне доручення №412 від 11.05.2006р., направлене скаржником додатково листом від 24.05.2006р. за вих.№41/3880, відповідного напису не містить, у зв’язку з чим не може бути допустимим  доказом сплати державного мита.

Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.86, п.4 ст.1113 ГПК України,  колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2006р. у справі №4/7-06-143 та додані до неї документи повернути.

Головуючий суддя                                                  М.Кузьменко                                            Суддя                                                                           І.Васищак

   Суддя                                                                              В.Палій