Справа № 2-А-273/2010 р.

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

12 листопада  2010 року                                                                                              м. Корюківка

  Суддя Корюківського районного суду Чернігівської області Висоцька Н.В., розглянувши справу  в порядку скороченого провадження  в м. Корюківка у приміщенні суду за адміністративним позовом   ОСОБА_1   до управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі  про визнання відмови, щодо перерахування неправомірною, зобов»язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, -

в с т а н о в и в :  

     Позивач  звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що  відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. (далі Закон) є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 р. їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем. Всупереч положень ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, п.17 ст. 77 та ст. 110 Закону України «Про державний бюджет  України на 2006 р.» від  20.12.2005 р. та п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.  Пунктом 41  розділу ІІ ЗУ « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. положення статті 6 Закону, було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено, проте рішенням Конституційного Суду  України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.  Позивач вважає, що зупинивши Законом України  «Про Державний бюджет України на 2006 р.» дію ст. 6 Закону на 2006 р., було грубо порушено положення основного Закону, тому відповідач зобов’язаний здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30% і за 2006 рік також.

               Керуючись вищезгаданим рішенням Конституційного суду  України та  чинним законодавством України, позивачами було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної їм, як дітям війни соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2009 роки, та забезпечити її виплату. Однак відповідач відмовив позивачам у їх гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону праві. Позивач вважає, що дана відмова є незаконною, протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

               Позивач просить зобов’язати відповідача  надати інформацію про розмір виплаченої їм пенсії із зазначенням розміру доплат,  якщо такі проводилися, передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. Визнати відмову відповідача щодо  виплати позивачам щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2009 роки.

     Справа розглянута в порядку скороченого провадження, представник відповідача управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі надав суду заперечення згідно яких  з позовними вимогами не згоден,  свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах наданих йому законами  та підзаконними нормативно-правовими актами повноважень.  

     Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуютьється позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав. По справі встановлено, що позивач відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. (далі Закон) є дітиною війни, які на час закінчення (02.09.1945 року) Другої  світової  війни не досягли 18 років. Дана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується наданою копією посвідчення, яке має дані, що позивач  ОСОБА_1  , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( №НОМЕР_1) є дитиною війни. Згідно ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» , редакція якої діяла до 01.01.2008 року, дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

     Ст. 46 КУ  встановлено , що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення  їх у разі повної, часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, і також у старості і в інших випадках, передбачених законом. Таким чином щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

     За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», іншого  нормативно-правового акта, який би визначав  або встановлював цей розмір немає.  Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону складає 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно  до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Згідно  із законом «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 359 грн., з  01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн..

     Згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 380 грн., з  01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн..

          Згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 470 грн., з  01 квітня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн. Відповідне підвищення прожиткового мінімуму  було передбачено і в 2009 році.

       Відповідно до  ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення  державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду. За умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Однак, суд вважає, що дана обставина не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка передбачена Законом.

     Реалізація особою права , що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час винекнення спірних правовідносин нормативно- правових актів національного законодавства не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов»язань судом не приймається до уваги. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем, що також не заперечується. Відповідно до ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положення ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було  зупинено на 2006 рік згідно Закону України «Про державний бюджет  України на 2006 р.» від  20.12.2005 р, однак у зв»язку з виключенням п. 17 ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет  України на 2006 р.»  відповідно до ЗУ «Про  внесення змін до  ЗУ «Про державний бюджет  України на 2006 р.» від 19.01.2006 року  дію ст. 6  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.      

Згідно  п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом  зупинено на  2007 рік ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»  з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду  України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

          Пунктом 41  розділу ІІ ЗУ « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. положення статті 6 Закону, було викладено в новій редакції (яка набрала чинності 01.01.2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія  ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що  виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним з законів».  

Рішенням Конституційного Суду  України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

 Згідно ч. 2 ст. 152 КУ  Закони, інші правові акти або їх  окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України рішення про їх неконституційність.

              Суд вважає , що невиплачена позивачеві щомісячна державна соціальна допомога , як дитині  війни підлягає стягненню, враховуючи те, що право на  отримання щомісячної  доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України « Про соціальний захист дітей війни» не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо стягнення  виплати недоплаченої пенсії , як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2009 рік.

     Згідно ст.. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.  Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.  

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена  можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня коли позивач дізнався про рішення суб»єкта владних повноважень за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність суб»єкта владних повноважень.

Керуючись вищезгаданим рішенням Конституційного суду  України та  чинним законодавством України, позивачем було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної, як дітині війни соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2009 роки, та забезпечити її виплату. Однак відповідач відмовив позивачам у їх гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону праві, з врахуванням даної обставини слід вважати, що позивач дізнався про порушення його права з  вказаного листа, вбачається що позивач звернувся до суду в межах  встановленого строку звернення до суду , так як листом від   05.01.2010 року УПФ України в Корюківського району відмовлено у здійсненні перерахунку, 19.10.2010 року  подано позов до суду. Водночас суд зазначає, що в період з 2006 року по 9 липня  2007 року  до винесення вищезазначеного рішення Конституційним судом України, відповідач діяв у відповідності з нормами Закону «Про державний бюджет України» та ст. 95 Конституції України, а тому підстав для визнання його дій чи бездіяльності, у вказаний період, незаконними немає. А отже, в цій частині позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії задоволенню не підлягають. За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем сплачене державне мито при подачі позову до суду  в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок, не зважаючи на те, що відповідач має пільги по сплаті державного мита на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито», так як позов задовольняється судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.21,24,46, 152 Конституції України, ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ« Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 25.05.2008 року, 7-14, 71, 99,100, 122, 158-163,167, 183-2 КАС України, суд,  –

ПОСТАНОВИВ:  

     Позов  ОСОБА_1   до управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі  про визнання відмови щодо перерахування неправомірною, зобов»язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі   Чернігівської області в частині відмови нарахувати пенсію  ОСОБА_1  з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі   Чернігівської області нарахувати пенсію  ОСОБА_1   з підвищенням її розміру як дитина війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2009 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченого  підвищення до пенсії за вказаний період.

        В задоволенні решти позовних вимог  - відмовити.

        Стягнути з управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі   Чернігівської області  на користь  ОСОБА_1  державне мито сплачене при подачі позову до суду  в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

       Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, за правилами встановленими   ст.ст. 185 – 187 КАС України, шляхом подання через суд  першої інстанції апеляційної скарги з поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

  Суддя                                       Висоцька Н.В.