справа №2-1789/10/18
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
при секретарі Ринденко А.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі філії в м. Харкові про стягнення грошової суми, -
встановив:
Позивач звернувся у суд з позовом, після уточнень якого просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 2 732,36 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 17.11.2008 року при здійсненні ним операції по внесенню готівки на поточний рахунок для погашення кредиту, укладеного 21.11.2007 року у філії «ЗАТ «ОТП Банк» у м. Харкові, шляхом придбання у касі банку іноземної валюти, а саме 18 616 доларів США, відповідач при продажі йому доларів нарахував комісію у сумі 2 732,36 грн. за перерахунок готівки у сумі 109 294,54 грн., яку позивач сплатив відповідно до квитанції про сплату комісії.
Пізніше позивач дізнався, що комісія відповідачем була нарахована незаконно, з порушенням норм чинного законодавства.
Також позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов’язані з отриманням правової допомоги у розмірі 1 580 грн., а також судові витрати у розмірі 51 грн. (судовий збір) та 30 грн. (витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду).
Представник відповідача у судовому засіданні та у запереченнях проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, на тій підставі, що сплачена позивачем комісія в сумі 2732,36 грн. є платою за касову операцію, а саме перерахунок коштів з поточного рахунку на рахунок по погашенню зобов’язань за кредитним договором.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засідання та визнано сторонами 21.11.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № CM-SME 700|(а.с. 7-12). Згідно умов договору банк надав позивачу кредитні кошти в сумі 256700 дол. США , а позивач зобов’язався повернути кредитні кошти, відповідно до графіку, зі сплатою відсотків, остаточна дата повернення кредиту – 20.11.2014р.
Банк надав позивачу кредитні кошти, а відповідач прийняв їх.
17.11.2008 року позивач сплатив кошти банку за договором кредиту № CM-SME 700 від 21.11.2007 через касу банку у розмірі 18 616 доларів США, що підтверджується квитанцією № 160 від 17.11.2008 року (а.с. 15).
Відповідно до квитанції № 172 від 17.11.2008 року відповідачем була нарахована комісія за перерахунок готівки (109 294, 54 грн.) при продажу іноземної валюти клієнтам за готівку гривню згідно діючих тарифів банку, яка була сплачена позивачем у розмірі 2 732, 36 грн. (а.с. 16).
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із правочинів (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).
Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено відповідачем, кошти в сумі 2732,36 грн. є комісією за перерахунок готівки з поточного рахунку на рахунок для погашення кредиту.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами врегульовані договором кредиту та умовами,які підписані обома сторонами, тобто сторони досягли згоди по усім істотним умовам підписавши договір та умови викладені у частині №2 договору.
Між тим кредитним договором та умовами не передбачено сплата позичальником банку комісії за перерахунок готівки в сплату зобов’язання за договором кредиту.
Більш того, відповідно до пп.1.5.1. п.1.5 частини №2 до кредитного договору передбачено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковими перерахунками на поточний рахунок.
Як встановлено у судовому засіданні кошти на погашення кредиту внесені позивачем в готівковій формі в касу банку, тому підстав для розміщення коштів, сплачених в погашення зобов’язань за договором кредиту, спочатку на поточному рахунку, який взагалі позивачем не відкривався, згідно даних банку, а в подальшому перерахування цих кошті на рахунок відкритий для погашення зобов’язання за договором кредиту та стягнення з позивача комісії за зазначену операцію, договором не передбачено, а тому кошти в сумі 2732,36 грн. є безпідставно отримані банком та на підставі ст.1212 ЦК України підлягають поверненню..
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 51 грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення справи в розмірі 30 грн. документально підтвердженні , а тому підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.
Стосовно витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу .
Як передбачено ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги позивачу ФОП ОСОБА_2 Між тим, не надано доказів, які свідчили б про те, що ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права і за законом має право надавати таку допомогу. Більш того, відсутні докази сплати за допомогу здійснену ОСОБА_2 позивачу.
Також, відсутній розрахунок вказаної допомоги із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" .
Таким чином, позивачем не надано документально підтверджених доказів надання йому правової допомоги в сумі 1580 грн., а тому відсутні підстави для стягнення зазначених витрат.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд , -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задо вольнити.
Стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 2 732,36 грн. безпідставно отримані грошові кошти, а також 51 грн. судового збору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
В стягненні з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 1580 грн. витрат на правову допомогу – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом
десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Суддя підпис
Згідно з оригіналом Бородіна Н.М.