КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ХАРКОВА  

Вул.Блюхера, 7-Б, м. Харків, 61168  

________________________________________________  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  "15" грудня  2010 р.                                           Справа № 2а-2298 /10/18/2018  

  Київський районний суд м.Харкова в складі:  

Головуючого  судді Бородіної  Н.М.  

при секретарі Ринденко А.С.,  

розглянувши  у скороченому провадженні  адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1    до УПФУ в Київському районі м.Харкова про визнання дій протиправними  та зобов’язання вчинити певні дії, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  27.10.2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Київському районі  районі м.Харкова, про визнання дій незаконними та винними та про перерахунок та виплату  раніше призначених  державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796)  за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по теперішній час та в подальшому, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванння». Позивач мотивував вимоги тим, що він  є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, йому була встановлена 2-а група інвалідності. Розміри призначених і виплачуваних йому пенсій, на думку позивача,  не відповідають розмірам, установленим зазначеним Законом, тому він просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.  

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова, проти позову заперечував, при цьому зазначив, що  відповідно до положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Виплата пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснювалася відповідачем відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, які були прийняті на виконання Законів України «Про Державний бюджет України» та в межах бюджетних асигнувань, а тому в задоволенні позову  просить відмовити. Крім того, зазначає, що позивач пропустив шестимісячний  строк для звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України  

Дослідивши матеріали справи,  суд приходить до наступного.  

Позивач   перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова, є постраждалим внаслідок аварії  на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії Є № НОМЕР_1 та вкладкою до нього.  

Згідно із довідкою МСЕК № НОМЕР_2 позивачу безстроково  встановлена II група інвалідності.  

Згідно ч. 3  ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.  

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.  

Абзацем другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.  

Розділ 8 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Згідно ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи – 75% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.  

Відповідно до  п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю   ,   зокрема для інвалідів 2 групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".  

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий .рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.  

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.  

З огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України", „Кечко проти України".  

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.  

У пункті  5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008  року  зазначено, що  положення  Закону України "Про  Державний  бюджет  України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України" ( 107-17 ), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України, якою встановлено, що  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,  втрачають    чинність    з    дня    ухвалення  Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

У  2009, 2010 році до ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України № 796 зміни внесені не були, дані статті чинні в редакції, що діяла до 01.01.2008 р. Отже, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію відповідно до Закону України № 796 відповідно до вимог ч.1 ст.50, ч.3 ст.54 даного Закону, виходячи з розміру мінімальної пенсії встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Суд зазначає, що послання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, судом не приймаються,  оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування основної та додаткової пенсії позивачу в меншому розмірі, є незаконними.  

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги позивача , що зобов’язання відповідача   провести перерахунок та виплату  призначеної позивачу державної пенсії по інвалідності в розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,   за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 15.12.2010р. по  день прийняття  судом рішення, підлягають задоволенню.  

Щодо вимог позивача про перерахунок пенсії в подальшому , суд вважає за необхідне відмовити, оскільки відповідно до  ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином прийняття судового рішення на майбутнє,  не відповідає вимогам закону, однак не позбавляє позивача в разі порушення його прав відповідачем в частині нарахування та виплати пенсії  в подальшому звернутися до суду з відповідним позовом.  

  Також суд вважає за необхідне відмовити позивачу у визнанні дій відповідача винними, оскільки вказана вимога взагалі не обґрунтована та не знайшла свого підтвердження саме, що до винних дій відповідача.  

Суд також, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 99 КАС України для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк,  який, якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була  дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.  

Для  захисту прав,  свобод та інтересів особи цим Кодексом та  іншими  законами  можуть  встановлюватися  інші   строки   для звернення  до  адміністративного  суду.  

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” держава  бере  на  себе  відповідальність  за  завдану  шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за:  пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Судом встановлено та визнано відповідачем, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та він втратив працездатність у зв’язку з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.  

Відповідно до ч.1 ст. 76 Закону України « Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»  право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.  

Враховуючи зазначене строк позовної давності на дані правовідносини не поширюється.  

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 7, 8, 17, 86, 94, 99, 1831 -1832  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

постановив:    

Позов задовольнити частково.  

Визнати  незаконними дії  Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова, які призвели до нарахуванню та виплаті ОСОБА_1    за період з  01.01.2005р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 15.12.2010р. пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в неповному обсязі.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському  районі м.Харкова   провести перерахунок та виплату  призначеної ОСОБА_1  державної пенсії по інвалідності в розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,   починаючи з   01.01.2005р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 15.12.2010р.  

В решті позову відмовити.  

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції  
подається протягом  десяти  днів  з  дня  отримання копії постанови.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.  

  Суддя                     підпис  

Згідно з оригіналом                                                     Бородіна Н.М.