Справа № 2-а-1743/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

21 грудня  2010 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в особі судді Омелюх В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання дій  незаконними та зобов’язання  вчинити певні дії,  

      В С Т А Н О В И В:  

Позивач 24 листопада 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача визнання дій незаконними  та зобов’язання вчинити певні дії.  

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером, перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України (УПФ) в Солонянському районі та має статус  дитини війни  відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтею 6 якого передбачена виплата дітям війни щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідно  до ст.28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність але відповідач у період 2006-2007 року дану надбавку не виплачував взагалі, а у період з 1 січня 2008 року до часу його звернення до суду виплачує частково у розмірі лише 10%.  

  Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо  невиплати йому підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року 31 жовтня 2010 року, зобов’язавши здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за даний період з урахуванням здійснених виплат.  

Ухвалою судді від  25  листопада 2010 року на стадії відкриття провадження  у справі вимоги позивача за період  з 2006 року по 23 травня  2010 року   залишено без розгляду за пропуском строку звернення до суду.  

Відповідач – управління пенсійного фонду України у Солонянському районі надав письмові заперечення проти позову, згідно яких прохав відмовити у задоволенні позову в зв’язку з відповідністю його дій постанові Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у частині виплати підвищення до пенсії  дітям війни у розмірі, визначеному даною постановою, а не ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей  війни”, оскільки фінансування з державного бюджету на виплату доплат до пенсії дітям війни у розмірі визначеному зазначеним законом не здійснено, а термін “мінімальний розмір пенсії за віком” згідно статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки  за цим законом  та не відносні до доплат до пенсії дітям війни.  

Суд, перевіривши доводи сторін та подані сторонами докази, як на підтвердження позову, так і заперечень проти позову,  приходить до висновку, що позов в межах шестимісячного строку на день звернення з позовом до суду  підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Позивач є пенсіонером, який знаходиться на обліку у УПФ в Солонянському районі та відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 1 січня 2006 року, має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у його пенсійному посвідченні. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 %  мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір прожиткового мінімумі для відповідних категорій громадян встановлюється на відповідний період законодавством України про бюджет,  в тому числі був встановлений на 2010 рік  згідно Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” від  24.04.2010 року  №2154-VI.  

Судом встановлено, що відповідач, на якого згідно з підпунктом 7 пункту 2.2 ст.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 покладено завдання здійснювати призначення та виплату пенсії, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства,  при нарахуванні та виплаті позивачеві розміру доплати до пенсії як дитині війни неправомірно застосовував п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірах,  які не відповідають положенням ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” та свідчить про те, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, що стало причиною звернення позивача до суду.  

Таким чином  позов підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє підтвердження наявними у справі доказами, а суд вважає  необхідним відповідно до ч.2 ст.11 КАС України  вийти за межі позовних вимог позивача оскільки це необхідно для повного захисту його  прав, свобод та інтересів, про захист яких він звернувся з позовом до суду, та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок  та  виплатити позивачеві підвищення до пенсії  за період з  24 травня  2010 року по день розгляду справи судом.  

Доводи відповідача про відсутність належного фінансування підвищення до пенсії, регулювання цього питання постановою Кабінету Міністрів  України є безпідставними, оскільки вони не відповідають змісту ст.22 Конституції України, за приписами якої при прийнятті інших або нових законів, внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, та загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, а право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів, оскільки надане державою та закріплене зазначеним вище законом.  

Відповідач відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» зобов’язаний виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому його рішення та дії щодо виплати підвищення у визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року розмірі – 49 гривень 80 копійок є протиправними, і він повинен здійснити відповідний перерахунок та виплатити позивачеві за період з 24 травня по 21 грудня  2010 року підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» з урахуванням здійснених ним  в зазначений період виплат.  

  На підставі викладеного, керуючись ст..1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст.ст.2, 6, 8, 9, 11, 69, 71,94, 99, 100, 159-163, 183-2, ч.1 ст.256 КАС України, суд  

  П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:  

  Позов   ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області  визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.  

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі  Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати   ОСОБА_1   підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 24 травня по 21 грудня 2010 року  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі  Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити   ОСОБА_1   підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 24 травня по 21 грудня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат, які було здійснено у цей період, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1   судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок .  

Постанова підлягає негайному виконанню і набирає  законної сили після спливу строку на її оскарження.  

Постанова може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

    Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

      Суддя