2-а-2236/2010  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  30 грудня 2010 року  

  Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Краснопольська Л.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1   до управління Пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,  

В С Т А Н О В И В :  

  Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача посилаючись на те, що вона має статус дитини війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”. Просить суд зобов'язати відповідача провести перерахування пенсії за 2006-2010 роки у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та стягнути на її користь недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.  

  Відповідач в судове засідання письмове заперечення на позов в установлений законом строк не подав. В разі ненадходження до суду заперечень, справа розглядається в порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення десятиденного строку, передбаченого ч. 3 ст. 183-2 КАС України для подання відповідачем заперечень.  

  Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України адміністративні справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат можуть розглядатися в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

  15.12.2010 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копії якої надіслано сторонам.  

  Дослідивши матеріали справи, заперечення відповідача, проаналізувавши положення чинного законодавства вважаю, що наявних в справі доказів достатньо для розгляду справи в порядку скороченого провадження і позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

  В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

  Позивач  відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку в УПФ України в області, має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи, тобто на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 72 КАС України дана обставина доказування не потребує як така, що визнається сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.  

  Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року. Дія норм цього Закону поширюється на позивача, як особу, котра має підтверджений у встановленому порядку статус дитини війни.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України та ч. 2 ст. 73 Закону України “Про Конституційний суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, 09 липня 2007 року,  застосування цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

  Відповідно до п. 5 вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

  22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист «дітей війни» відновлено. Тобто, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування йому підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.     За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.  

  Підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача в 2009-2010 роках нараховувати та виплачувати йому соціальну допомогу – підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дію якої відновлено рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.  

  Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

  Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

  Нарахування та виплата у 2009-2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Судом встановлено, що відповідач в 2009-2010 році виплачував позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, тобто діяв неправомірно.  

  Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку в тому числі органів державної влади.  

  Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.  

  Суд також звертає увагу на те, що у Прикінцевих положеннях Закону України “Про соціальний захист дітей війни” Кабінету Міністрів України було дано доручено подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки. У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

  У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.  

  Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.  

  В ст. 1 Протоколу № 1 до вказаної Конвенції, зазначено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.  

  Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

  Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 с. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.  

  Згідно приписів ч. 2 ст. 99 КАС України, чинної до 03.08.2010 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, інтересів для особи було встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод, інтересів.     Законом України № 2353-У1 від 07.07.2010 року «Про судоустрій та статус суддів» , що набрав чинності з 03.08.2010 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до суду встановлено шестимісячний строк. Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року зазначена категорія справ про призначення, перерахунок, здійснення, надання та одержання пенсійних виплат, виплат та пільг дітям війни з 09.09.2010 року має розглядатися не в цивільному судочинстві застосуванням положень ЦПК України, а в адміністративному судочинстві з застосуванням норм КАС України, що також вплинуло на строки звернення до суду .  

  В частині 3 ст. 99 КАС України зазначено, що строки для звернення до адміністративного суду можуть встановлюватися іншими законами. Статтею 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсій виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки.  Оскільки, такі строки встановлені вищезазначеними законами, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду підлягає  поновленню.  

  Позивач звернулася до суду з адміністративний позовом  і просить поновити їй строк звернення до суду та задовольнити її вимоги щодо перерахунку пенсії як дитині війни з 01 січня 2006 року. Позивачу про вказані зміни до чинного законодавства до вересня 2010 року відомо не було, і будь-яким іншим чином дізнатись про них вона не могла, до вересня 2010 року строк звернення до суду нею пропущений не був . Пропуск позивачем строку звернення до суду викликаний відповідними змінами до чинного законодавства, тому причина пропуску нею строку звернення до суду є поважною, вважаю, що вказаний строк підлягає поновленню. Суд поновляє позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитина війни, з огляду на поважність його пропуску. Позивач є людиною похилого віку, юридично необізнана, не знала про порушення її прав у недоплатах до пенсії, тому є всі підстави поновлення строку для звернення до суду для захисту порушеного права на доплату до пенсії.  

  Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 11 КАС України, і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату до пенсії на дату винесення постанови.  

  Виходячи з вище викладеного, позовні вимоги позивача про зобов’язання управління пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії, підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити  підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” у розмiрi 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, якi втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з  22 травня 2008 року по 30 грудня 2010 року включно, тобто по день розгляду справи судом.  

  Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

  Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України. Позивачем пред’явлено позовні вимоги до управління пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області. Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни» в управлінні Пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі.  

  Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Новоархангельському районі Кіровоградської області, за місцем проживання позивача.  

  На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 11,19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ст. 94, 98,  ч.2,3 ст. 99, ч. 2 ст. 100, ст. 122, ст. 158 - 163  Кодексу Адміністративного Судочинства України, суддя  

В И Р І Ш И Л А :  

  Адміністративний позов   ОСОБА_1   до управління Пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.  

  Визнати, що   ОСОБА_1   пропустила строк, встановлений ст. 99 КАС України для подачі до суду адміністративного позову за захистом порушених прав, з поважної причини та поновити вказаний строк.  

  Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати   ОСОБА_1   підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період   з 22 травня 2008 року по 30 грудня 2010 включно   в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – неправомірною.  

  Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії   ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченим ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період   з 22 травня 2008 року по 30 грудня 2010 року включно   з урахуванням різниці, яка була виплачена позивачу в цей період.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.  

  Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1   3 (три) грн. 40 коп. судового збору.  

  Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новоархангельський районний суд протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови.  У разі прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови. Якшо суб»єкта владних повноважень у випадку та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України , було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду  

  Суддя           /підпис/  

З оригіналом згідно  

Суддя Новоархангельського районного суду                                                                  Краснопольська Л.П.