Код суду 2023
Справа 2-а-2868/10/2023
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.12.2010 року Суддя Куп’янського міськрайонного суду Харківської області Демченко І.М., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Куп’янську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язати провести перерахунок пенсії та виплату заборгованості згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині вимог за період починаючи з 29.03.2010 року , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду країни в Куп'янському районі Харківської області, в якому просить визнати бездіяльності Управління ПФУ в Куп’янському районі Харківської області протиправною та зобов’язати провести зобов'язати Управління ПФУ в Куп'янському районі Харківської області зробити йому перерахунок державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2006 року і надалі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалід третьої групи, захворювання пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому позивач зазначив, що він звертався до позивача із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Між тим, відповідач необґрунтовано відмовив йому у такому перерахунку.
Ухвалою Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01.11.2006 року по 27.04.2010 рік був залишений без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, суддею встановлено наступне.
Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , є інвалідом 3 групи. Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку пенсій, на що отримав відмову.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації також конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визнання категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту Закон № 796).
В силу ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4,
встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,
яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону № 796, яка діяла до прийняття Закону України «Про Державний бюджет
України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007 p., зміни якого Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 були визнані неконституційними, тобто до 01.01.2008 року, було передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2- й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону № 796 особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Частиною 4 ст. 54 цього ж Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон України «Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991 р.
має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими
нормативними актами, саме закони підлягають застосуванню при вирішенні даного спору. На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач має право на призначення йому пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того це право гарантується ч. 2 ст. 46
Конституції України.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який
має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними
актами, суд дійшов висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України № 796.
Зі ст.ст. 50, 54 Закону № 796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної
додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченим ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. У зв'язку з чим суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний
розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону № 796.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом , підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2, 3, категорії та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Щодо позовних вимог позивача про доплату пенсії за період починаючи з 28.04.2010 року.
Згідно ч.4 ст.46 Бюджетного Кодексу України до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом «Про Державний бюджет України» і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» статті 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у новій редакції не викладені та їх дію не зупинено.
Згідно ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» з 01.01.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 695 грн., з 01.04.2010 року – 706 грн., з 01.07.2010 року - 709 грн., з 01.10.2010 року - 723 грн., з 01.12.2010 року - 734 грн.
Згідно наданої довідки про фактично виплачені позивачу суми ( а.с.13-17) за період з січня по квітень місяць включно 2010 року йому виплачувалось щомісячно мінімальний розмір пенсії згідно ст. 54 Закону № 796, а також додаткова пенсія згідно ст. 50 цього ж Закону –щомісяця. Аналогічним чином позивачу повинні були проводити виплати за травень-грудень 2010 року.
На підставі вищевикладеного, суддя прийшов до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, вимоги позивача про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати пенсії у повному обсязі не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було, крім того суд не може врахувати та встановити обставини як можуть будуть в майбутньому (зміна законодавства тощо).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не були надані докази правомірності своїх дій щодо правильності нарахування і виплати позивачу пенсії, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 64, 124, 152 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-ІV, ст.ст. 49,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст.ст. 11, 71, 99, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язати провести перерахунок пенсії та виплату заборгованості згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині вимог за період починаючи з 28.04.2010 року – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 28.04.2010 року по 27.12.2010 року, з урахуванням фактично проведених виплат.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії даної постанови.
Суддя С.В.Клімова