№ 2-2734

                                                                                                            2010 рік.

                                    З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я  

                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  27 вересня 2010 року.                                                                 Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                     Богдана С.І.

при секретарі                                                                              Боднар С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих порушенням зобов’язання за договором доручення,

                                                        В С Т А Н О В И В :

             Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків,  завданих порушенням зобов’язання за договором доручення.

              В позові посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, а 24.02.2010 року це шлюб був розірваний у судовому порядку.

            За час перебування в зареєстрованому шлюбі, на належній їм на праві власності земельній ділянці площею 0,0504 га., яка розташована по вулю АДРЕСА_1, вони збудували житловий будинок з належними  до нього будівлями та спорудами загальною площею 308,1 м.кв., житловою площею 119,5 м.кв..

            Для завершення будівництва будинку та оплати пов’язаних з цим витрат, вона в 1999 році виїхала до Республіки Італія на роботу. Усі кошти які вона заробляла, вона надсилала в Україну для оплати витрат по будівництву вказаного будинку.

           Відповідно до ст.. 60 Сімейного кодексу України збудований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

             Відповідно до ст.. 70 ч.1 СК України та ст.. 372 ч.2 ЦК України , у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

            Їй стало відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_3 без попередньої домовленості вирішив продати житловий будинок, який вони разом збудували. Оскільки вона протягом тривалого часу знаходилася за кордоном і не могла самостійно здійснювати свої права щодо розпорядження належним їй майном, нею було надано довіреність її синові – ОСОБА_2 на розпорядження та користування усім її майном, в тому числі з правом придбання, продажу, обміну, застави і інше. Вказана довіреність була надана нею задовго до того як її колишній чоловік вирішив продати житловий будинок та задовго до того як їй стало про це відомо, а саме 19 жовтня 2005 року на підставі укладеного між нею та відповідачем ОСОБА_2 в усній формі договору доручення. Згідно цього доручення укладеного в усній формі вона видала відповідачу відповідну довіреність, а відповідач був зобов’язаний за умовами договору вчиняти дії відповідно до змісту виданої йому довіреності на безоплатній основі та негайно передавати їй усе одержане у зв’язку із виконанням доручення.

            Відповідно до ст.. 1006 ЦК України повірений зобов’язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої закінчився і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи , якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення ; негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.

             Однак всупереч умовам укладеного між нею та відповідачем договору, відповідачем неналежно виконувалися зобов’язання , зокрема 27.06.2007 року після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0504 га. та житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 співвласником якого вона являлася, відповідач не передав їй кошти, отримані ним від реалізації її частки у спільному майні.

               На час укладення договору купівлі-продажу вона знаходилася в Італії і не могла бути присутньою під час його підписання сторонами, і взагалі про факт укладення договору їй не було відомо. Стосунки на той час між нею та колишнім чоловіком остаточно погіршилися і 24.02.2010 року шлюб було розірвано, а у вересні 2007 року стосунки були взагалі припинені.

               Продаж земельної ділянки та будинковолодіння було вчинено за 555000 гривень, що еквівалентно на той час 110000 дол. США, вона була зацікавлена отримати половину коштів від реалізації майна як вартість належної їй частки у спільному майні і в цьому покладалася на відповідача ОСОБА_2, який повинен був діяти в її інтересах та передати їй усе отримане ним від продажу майна.    Однак всупереч укладеного між нею та відповідачем договору, той не виконав зобов’язання за договором доручення. Вона довіряла йому оскільки той є її рідним сином, а тому знаходячись за кордоном вона повністю покладалася на нього і не могла підозрювати про те, як він може розпорядитися її коштами.

               Враховуючи те, що відповідач допустив порушення зобов’язань за договором доручення, їй були спричинені збитки в розмірі 55000 дол. США, що еквівалентно до курсу НБУ станом на 25.06.2010 року становить 435017 гривень, тому просила стягнути з відповідача в її користь заподіяні збитки відповідачем в сумі 435017 гривень та стягнути з відповідача всі понесені нею судові витрати по справі.

               В судовому засіданні представник позивачки змінив позовні вимоги і з врахуванням того, що його довірительці було передано 10000 дол. США після продажу майна, то просив стягнути з врахуванням цього 355500 гривень.

                Відповідач в судове засідання не появився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, від нього в суд не поступило заяв чи клопотань про відкладення чи зупинення розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути у його відсутності на підставі письмових доказів, та постановити заочне рішення.

                 Третя особа в судовому засіданні ОСОБА_3 заявив, що позов безпідставний, позивачка не приймала участі в будівництві будинку, постійно знаходилася за кордоном, жила тільки для себе, її частка в будинковолодінні становить 10000 дол. США які їй були передані через її рідну сестру. Просив не задовольняти вимог позивачки.

                Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

                 Як було встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.09 1972 року.  

               Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.02.2010 року шлюб між ними було розірвано.

               Під час знаходження в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ними було придбано земельну ділянку площею 0,0504 га. по вул.. АДРЕСА_1, на якій вони збудували житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 308,1 м.кв., житловою площею 119,5 м.кв..

               Дана обставина була підтверджена в судовому засіданні самим ОСОБА_3, хоча він заявив, що позивачка виїхала за кордон і не надавала грошової допомоги на будівництво будинку, а він сам їздив за кордон на роботу і заробляв гроші, які вкладав у будівництво будинку.

                Відповідно до ст.. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ).

               Відповідно до ст.. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

                Відповідно до ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

                 Таким чином, оскільки позивачка ОСОБА_1 та третя особа за даним позовом ОСОБА_3 придбали земельну ділянку та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами під час шлюбу, то дане майно є їхньою спільною власністю і належить їм в рівних частках.

                 Як вбачається з копії довіреності від 19.10.2005 року ОСОБА_1 уповноважила цією довіреністю ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися всім її майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, укладати всі дозволені законом угоди по керівництву і розпорядженню майном: купувати, продавати, приймати в дарунок, обмінювати, заставляти і приймати в заставу будівлі, квартири,кімнати, будинки,земельні ділянки, машини та інше майно, з правом прописки і виписки, виконувати всі дії, пов’язані із приватизацією нерухомості, робити розрахунки по укладених угодах, отримувати належні їй гроші в разі продажу нерухомого майна, приймати спадщину або відмовлятися від неї …….    

                 Таким чином позивачка ОСОБА_1 уповноважила свого сина ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися її майном.

                  Як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна ( житлового будинку та земельної ділянки ) від 27 червня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір про те, що ОСОБА_3 передає у власність  

( продає ) , а ОСОБА_4 приймає у власність ( купує )  житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,0504 га. під цим будинком, що розташовані в АДРЕСА_1. За погодженням сторін продаж житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та земельної ділянки проводиться за 555500 гривень, що еквівалентно 110000 дол. США, з них 466418 гривень за житловий будинок та 89082 гривень за земельну ділянку. Дана сума грошей сплачується продавцю ОСОБА_3 покупцем ОСОБА_4 в день укладення договору.

                  Таким чином ОСОБА_3 , маючи рівні права з ОСОБА_1 на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, продав його і грошима розпорядився на власний розсуд. Однак ОСОБА_3 повинен був 1/2 частину отриманої суми передати позивачці, або її довірителю ОСОБА_2, а той повинен був передати позивачці зазначену суму грошей , а саме 277750 гривень, що еквівалентно 55000 дол. США.

                  Однак відповідач ОСОБА_2 являючись довірителем позивачки ОСОБА_1 не виконав прийнятих на себе зобов’язань і гроші їй за належне їй нерухоме майно не повернув, чим порушив вимоги ст.. 526 ЦК України і не виконав взятих на себе зобов’язань.

               Відповідно до ст.. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме : припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору ; зміна умов зобов’язання ; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

               Діями відповідача ОСОБА_2 позивачці завдані збитки на суму 45000 дол. США, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що 10000 дол. США були передані після продажу будинку позивачці і таким чином залишилося віддати їй 45000 дол. США, що на теперішній час еквівалентно 355500 гривень.

               Суд вважає, що суму збитків слід стягнути виходячи з теперішнього курсу долара до гривні ( 1 дол. США = 7 грн. 90 коп. ) і таким чином сума збитків становить 45000 дол. США х 7 грн. 90 коп. = 355500 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивачки, а також з нього підлягає стягненню всі понесені судові витрати по справі позивачкою.

               Суд також вважає, що з позивачки слід достягнути судовий збір в користь держави в сумі 1530 гривень, оскільки нею при подачі позову до суду було сплачено тільки 170 гривень судового збору.

                На підставі викладеного та ст.ст. 372 ч.2, 526, 610,611,623,639,1000,1006 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,88,209,213,215,218,224-227 ЦПК України, суд –

                                                               В И Р І Ш И В :    

              Позов задовольнити.

              Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 355500 гривень заподіяної шкоди.

              Стягнути з ОСОБА_1 недоплачену суму судового збору в сумі 1530 гривень в дохід держави.

             Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по справі за сплату судового збору 1700 гривень та за сплату за ІТЗ 120 гривень, а всього стягнути 1820 ( одну тисячу вісімсот двадцять ) гривень.

             Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання відповідачем копії рішення по справі.

             На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                        Суддя                                                  Богдан С.І.