№ 2-2629

                                                                                                                    2010 рік.

                                                       Р І Ш Е Н Н Я  

                    І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

  28 вересня 2010 року.                                                               Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

Головуючого-судді                                                                      Богдана С.І.

При секретарі                                                                               Боднар С.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку і стягнення коштів внаслідок невиконання зобов’язання ,

                                                           В С Т А Н О В И В :

              Позивачка звернулася до суду з позовом в якому зазначає, що 29.12.2009 року між нею та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу за яким відповідач зобов’язувався у строк до 01 березня 2010 року продати їй, а вона відповідно купити у нього належну йому як власнику земельну ділянку площею 0,590 га., яка розташована в АДРЕСА_1.

            Купівля – продаж земельної ділянки мала бути здійснена за суму еквівалентну 56000 дол. США, що на день нотаріального посвідчення договору складатиме за курсом НБУ 4448000 грн..

           На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу при укладенні попереднього договору між сторонами 29.12.2009 року нею було передано відповідачу забезпечувальний платіж в сумі 40000 грн. згідно п.6 Договору.

           Водночас у п. 10 Договору було обумовлено, що у разі відмови або ухилення власника земельної ділянки ( відповідача ) від укладення договору купівлі-продажу у визначений в п. 1 попереднього договору термін та на вказаних умовах, він повинен сплатити їй , потенційному покупцеві, подвійну суму забезпечувального платежу. Крім того, у разі несвоєчасного повернення потенційним продавцем ( відповідачем ) вказаного забезпечувального платежу , ним сплачується пеня у розмірі 1 відсотка від суми, що підлягає поверненню, за кожний день прострочення виконання.

             В подальшому, при наближенні визначеного в п.1 договору від 29.12.2009 року строку, на прохання відповідача вона надала йому додатковий термін – до 15.03.2010 року, про що було зазначено в укладеному сторонами додатковому до попередньої угоди договору від 27.02.2010 року.

            Надалі вона неодноразово усно зверталася до відповідача з певними проханнями, однак він не заперечуючи досягнутих домовленостей, ухилявся від конкретних дій спрямованих на продаж їй земельної ділянки. Вона була змушена звернутися з заявою до нотаріуса з проханням передати ОСОБА_2 заяву з пропозицією з»явитися 02.04.2010 року о 16 год. в офіс до нотаріуса у якого оформлялася угода від 29.12.2009 року та 27.02.2010 року  безпосередньо для укладення договору купівлі-продажу відповідної земельної ділянки.

            Однак відповідач не з»явився до нотаріуса і до теперішнього часу продовжує необґрунтовано ухилятися від укладення договору купівлі-продажу, а так само від повернення їй подвійної суми забезпечувального платежу та сплати неустойки.

             Забезпечувальний платіж у сумі 40000 грн. переданий нею відповідачу є завдатком. Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, останній зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у його розмірі. Тобто вона має право вимагати у відповідача подвійну суму забезпечувального платежу, а саме 40000 грн. х 2 = 80000 грн., що обумовлено п.10 договору від 29.12.2009 року.

             Окрім цього, на підставі ст.. 549 ЦК України та того ж п. 10 договору, відповідач зобов’язаний до сплати неустойки ( пені ) розмір якої визначається виходячи з наступного : від 15.03.2010 року ( кінцевий термін за додатковою угодою між ними від 27.02.2010 року) до 01 червня 2010 року спливло 75 днів, за кожний з яких з відповідача належить пеня у розмірі 1 відсотка від суми завдатку, що повертається – ( 1 відсоток від 40000 грн. = 400 грн. ,  400 грн. х 75 днів = 30000 грн. ) і таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 30000 грн.

          Тому просила стягнути з відповідача подвійну суму забезпечувального платежу в розмірі 80000 грн., а також неустойку-пеню в розмірі 30000 грн., всього стягнути 110000 грн., та всі понесені нею судові витрати по справі.

            В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі  і дала свої пояснення.

            Відповідач в судовому засіданні позовних вимог не визнав, просив в позові відмовити.

            Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

            Судом встановлено , що відповідач є власником земельної ділянки в садівничому товаристві АДРЕСА_1 і це підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку.

           29 грудня 2009 року відповідач ОСОБА_2 уклав попередній договір з ОСОБА_1 згідно якого він зобов’язувався у строк до 1 березня 2010 року продати земельну ділянку площею 0,590 га. , яка розташована у садівничому товаристві  

АДРЕСА_1.

          Як пояснили сторони в судовому засіданні, ОСОБА_2 повинен був перевести цільове призначення земельної ділянки – для ведення садівництва на – для будівництва та обслуговування житлового будинку. Ця умова була основною при купівлі земельної ділянки, як для ведення садівництва земельна ділянка ОСОБА_1 була непотрібна і згідно укладених умов між сторонами переводом цільового призначення земельної ділянки мав займатися саме ОСОБА_2.

           В п.10 попереднього договору від 29.12.2009 року зазначено, що якщо та із сторін, яка необґрунтовано відмовлятиметься від укладення договору купівлі-продажу у визначений термін та на визначених умовах, то вона повинна відшкодувати збитки завдані простроченням чи відмовою від договору купівлі-продажу. Також в цьому пункті визначено, що якщо власник земельної ділянки необґрунтовано відмовлятиметься від укладення договору купівлі-продажу у визначений термін та на визначених умовах і ця обставина буде доведена в установленому порядку, то він повинен сплатити стороні 2 подвійну суму забезпечувального платежу; у разі несвоєчасного повернення забезпечувального платежу стороною сплачується пеня у розмірі 1 відсотка від суми, яка підлягає поверненню, за кожний день прострочення виконання.

            Позивачка просить стягнути з відповідача подвійну суму забезпечувального платежу, який був внесений в сумі 40000 грн., а це становить 80000 грн., а також 30000 грн. неустойки.

             Однак в судовому засіданні було встановлено, що починаючи з моменту укладення попереднього договору відповідач ОСОБА_2 приймав міри для переведення цільового призначення земельної ділянки, однак з боку Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради це не було зроблено і про це свідчить лист цього Департаменту № К-513 від 15.02.2010 року, а також  лист № К-513 від 11.08.2010 року.              

             В самому п.10 Договору від 29.12.2009 року зазначено, що в подвійному розмірі забезпечувального платежу власник земельної ділянки сплачує покупцю в тому випадку, якщо він необґрунтовано відмовляється або ухиляється від укладення договору купівлі-продажу. Оскільки такого не встановлено, договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладено тільки по тих причинах, що цільове призначення земельної ділянки не було переведено, а це являлося основною умовою договору купівлі-продажу. Однак це настало не від того, що відповідач ОСОБА_2 будь-яким чином відмовлявся від цього, а по причині, що Чернівецькою міською радою не прийнято рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

              Тому суд вважає, що підстав для стягнення подвійної суми забезпечувального платежу 80000 грн. немає, оскільки відповідач умисно не відмовлявся від укладення договору купівлі-продажу, а підлягає стягненню сума 40000 гривень, яка була сплачена позивачкою відповідачу при укладені попереднього договору.

              Суд також вважає, що з відповідача слід стягнути неустойку за невиконання умов договору, оскільки йому було відомо, що до дати зазначеної в договорі цільове призначення земельної ділянки не буде проведено, а тому повинен був повернути отримані гроші позивачці. Оскільки він цього не зробив до теперішнього часу, то з нього слід стягнути неустойку в сумі 22800 гривень виходячи з того, що між сторонами було укладено угоду з 02.04.2010 року про те, що гроші будуть повернуті, а тому саме з 02 квітня 2010 року по день звернення до суду з позовом пройшло 57 днів за кожний з яких відповідач повинен сплатити суму неустойки 400 грн., а це становить 57 днів х 400 гривень = 22800 гривень.

               З врахуванням задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути в користь позивачки понесені судові витрати по справі.

                На підставі викладеного та ст.ст. 546, 549,570,571 ЦК України, п.п. 6,10 Попереднього договору купівлі-продажу від 29.12.2009 року, керуючись ст.ст. 10,60,88,209, 213, 215,218 ЦПК України, суд –

                                                                    В И Р І Ш И В :

                Позов задовольнити частково.

                Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 40000 гривень у зв’язку з невиконанням належним чином зобов’язання та 22800 гривень неустойки, а всього стягнути 62800 ( шістдесят дві тисячі вісімсот ) гривень.

                Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме за сплату судового збору 628 гривень та за сплату за ІТЗ 30 гривень, а всього стягнути 658 ( шістсот п’ятдесят вісім ) гривень.

                 На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                          Суддя                                               Богдан С.І.