Справа № 2-4040/2010р.  

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 07 грудня 2010 року Шевченківський районний суд м. Чернівці  в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Чебуришкіній Н. Ю.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»  про визнання недійсними односторонніх змін умов договору, визнання недійсним повідомлення про підняття відсоткової ставки по кредитному договору, про зобов’язання понизити відсоткову ставку по договору кредиту, про зобов’язання скасувати нараховану заборгованість, -  

 встановив:

 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними односторонніх змін умов договору, визнання недійсним повідомлення про підняття відсоткової ставки по кредитному договору, про зобов’язання понизити відсоткову ставку по договору кредиту, про зобов’язання скасувати нараховану заборгованість посилаючись на те, що 25 квітня 2008 року між нею та ПАТ «ПриватБанк» був укладений Договір про іпотечний кредит № СVАНG4000004942.

Відповідно до п. 1.1 Договору вона отримала грошові кошти в сумі   400 000 грн. з обов'язком виплати за час користування кредитом 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту.

14 січня 2009 року вона отримала від ПАТ «ПриватБанку» лист від 25.12.2008 № 20.1.3.2/6-32382 щодо підвищення кредитної ставки відсотку за кредитом до 30% річних.  

Також, в даному листі Відповідач надав їй право у разі її незгоди із вказаними змінами кредитного договору в строк не пізніше 20.01.2009 звернутися у відділення Приватбанку із письмовим повідомленням про таку незгоду, а у разі надання згоди щодо змін умов договору, встановлення цих змін буде здійснено автоматично з 01.02.2009.

Згідно ст.  638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 654 ЦКУ передбачає, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.  

В пункті  10.2 Договору вказано, що цей Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін, а пункт 10.3. передбачає, що Всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання  уповноваженими на те представниками Сторін.

19.01.2009 вона направила Відповідачу лист, в якому зазначила про свою незгоду на підняття відсоткової ставки, 19.03.2009 року  направила претензію-вимогу на одностороннє підняття відсоткової ставки за кредитним Договором голові правління ПАТ КБ «ПриватБанку», а 30.04.2010 звернулася із заявою про знаходження компромісу, оскільки дане підняття відсоткової ставки унеможливлює подальше виконання договору на таких умовах. Але жодного разу Відповідач не надав належної відповіді на її листи.

Кредитний договір між ПриватБанком та нею був підписаний 25.04.2008р.  і на  момент підписання Кредитного Договору діяла постанова Національного банку України N 492 від 29.12.2007 року, згідно якої розмір облікової ставки становив 10 %. Після підписання Кредитного договору розмір облікової ставки на підставі постанови Правління Національного банку України N 107 від 21.04.2008 р. "Про регулювання грошово-кредитного ринку" облікова ставка з 20.04.2008 року була змінена до 12 %.  

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008, який набув чинності 09.01.2009, були внесенні зміни до с татті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка передбачає, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

У рекомендованому листі  ПАТ «ПриватБанк» №20.1.3.2/6-32382 від 25.12.2008 не  зазначено, що саме 25.12.2008 було прийняте рішення про підняття відсоткової ставки, проте вказано, що починаючи з 01.02.2009 відсоткова ставка складатиме 30%. Отже, відсоткова ставка була не законно змінена Відповідачем з 01.02.2009, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Згідно п. 2.4 Договору Позичальник зобов’язується щомісячно до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього Договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитом відсотки платежами в сумі не менше 5328,83 грн. шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок №НОМЕР_1 ,  відкритий у Кредитора.

В березні 2009 року вона прийшла до відділення ПАТ КБ «ПриватБанку»,  щоб сплатити щомісячний внесок за кредитом із розрахунку 15 % річних - згідно із діючим Договором кредиту. Однак працівник Банку повідомив їй, що процентна ставка за кредитом підвищена до 30%, а з 23.05.2009 ПАТ «ПриватБанк» закрив рахунок який вказаний у  Договорі та на який вона раніше вносила кошти.

Враховуючи те, що вона не підписувала жодного документа на відкриття нового рахунку, вона відмовилась сплачувати кошти на новий рахунок. По сьогоднішній день, вона сплачує суму коштів на вказаний рахунок у Договорі від 25.04.2008 через установи Ощадбанку.

Таким чином, ПАТ «ПриватБанк» змінюючи в односторонньому порядку відсоткову ставку, порушив зобов’язальні норми, так як Договір від 25.04.2008 встановлює їй суму щомісячного платежу та номер рахунку, а дані умови Договору є істотними умовами і ПАТ «ПриватБанк» повинен був разом із своїм листом від 25.12.2008 № 20.1.3.2/6-32382 щодо підвищення кредитної  ставки надіслати мені пропозицію на укладення додаткової угоди чи надіслати саму додаткову угоду.  

Враховуючи вищевикладене, ПриватБанк не мав законних підстав на односторонню зміну умов договору щодо підвищення процентної ставки, а  лист  ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25.12.2008 №20.1.3.2/6-32382 щодо зміни відсоткової ставки є необґрунтованим. Таким чином, Відповідач не мав право нараховувати їй заборгованість на підставі Договору від 25.04.2008 № CVAHG4000004942, оскільки згідно даного Договору вона виконує всі взяті на себе зобов’язання.

Тому просила  визнати недійсними односторонні зміни умов договору, визнати недійсним повідомлення про підняття відсоткової ставки по кредитному договору, зобов’язати відповідача понизити відсоткову ставку по договору кредиту до попереднього рівня 15% річних та зобов’язати скасувати нараховану заборгованість по договору, яка утворилась внаслідок незаконного підвищення відсоткової ставки.

Позивач в судове засідання не з’явилась, від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить справу розглянути за її відсутністю, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача  в судовому засіданні позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що факти, викладені в позовній заяві, знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Як видно з матеріалів справи,  банком,  всупереч статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (далі Правил),  а також вимогам,  укладеного між сторонами договору про надання кредиту,  не надано вичерпні для позивачки обґрунтування стосовно підстав для підвищення відсоткової ставки.  

Зміна відсотків за споживчим кредитом у зв'язку із зміною кредитної політики банку,  є прямим порушенням п.3.5 Правил.  

Крім того,  відповідно до п.2.2 постанови Правління Національного банку України від 11 жовтня 2008 року № 319 банки повинні враховувати,  що внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України,  є порушенням вимог статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».  

Зміна процентної ставки в сторону збільшення, в тому числі, є зміною умов договору.  

Відповідно до  ст.  ст.  651,  654 ЦК,  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін і вчинюється в такій самій формі,  що й договір,  що змінюється або розривається,  якщо інше не встановлено договором або законом.    

Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.  

Тому помилковим є позиція представника відповідача щодо необов'язкового внесення змін до кредитного договору та погодження їх з іншою стороною при підвищенні кредитної ставки.  

Слід звернути увагу і на ту обставину,  що в матеріалах справи відсутні також дані щодо підписання позивачкою зміненого графіку погашення кредиту та затвердження його печаткою банку.  

Так,  п.2.3.1 кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні.  

Але для цього банку необхідно було виконати зазначені вище умови по проведенню розрахунків,  щодо необхідності такого підвищення.  

Згідно з п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до п. 8.9 Договору про збільшення відсоткової ставки Кредитор письмово повідомляє Позичальника, шляхом направлення йому поштою відповідного повідомлення. Очевидно, що даний пункт Договору прямо суперечить " п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», також він прямо суперечить листу Національного банку України №40-110/2429-7199 від 16.07.2007 року, де вказано, що банк має право змінювати процентну ставку за кредитом з дотриманням строку повідомлення споживачів в сім днів.

Рекомендований лист відповідача № 20.1.3.2/6-32382 містить дату його виготовлення - 25.12.2008 року, а датою відправлення даного листа є 08.01.2009, що підтверджується поштовим штампом на даному листі.  

Таким чином,  лист відповідача від 25.12.2008 не може бути визнаний таким, що належно повідомив позивачку про підняття відсоткової ставки, оскільки банк порушив форму та процедуру такого повідомлення, яка передбачена Законом України «Про захист  прав споживачів» та самим Договором, що проявилося: по-перше у порушенні строку такого повідомлення, по-друге, в даному листі не вказано, що банком була прийнята постанова або рішення  про  підняття відсоткової ставки, а 25.12.2008 є вихідною датою такого листа.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008,  що встановлений кредитним договором розмір відсотків не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору банківського вкладу щодо права банку змінювати розмір відсотків на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набув чинності з 10 січня 2009 року. Як вбачається з матеріалів справи, банк в листі повідомив про підвищення відсотків за кредитним договором з 01.02.2009, тобто вже після набрання чинності Закону.

Відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.  

Як видно із матеріалів справи, в листі від 25.12.2008 №20.1.3.2/6-32382, відповідач надав право позивачу вразі незгоди із вказаними змінами кредитного договору, в строк не пізніше 20.01.2009 звернутися до відділення ПриватБанку із письмовим повідомленням про незгоду, а разі наданні такої згоди відсоткова ставка буде змінена автоматично з 01.02.2009.

Позивачка отримавши вищевказаний лист 14.01.2009, 19.01.2009  направила лист з викладенням обґрунтованої критики аргументації дій ПАТ КБ «Приватбанку» та  вказівкою на не надання згоди на підняття відсоткової ставки. Крім того, позивачка в подальшому в двічі зверталася до відповідача (19.03.2009 та 30.04.2009) з листами, в яких вказувала на незаконність  підняття в односторонньому порядку умов договору щодо підвищення відсоткової ставки.

Ще одним підтвердженням того, що позивачка не надавала згоди на одностороннє підняття відсоткової ставки є, те що вона продовжує погашати кредит в сумі, яка вказана у договорі від 25.05.2008, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними квитанціями.

Згідно з частиною 3 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.  

Отже, те, що позивачка сплачує відсотки за попередньою ставкою та не вчиняє інших дій щодо прийняття пропозиції, свідчить про відсутність домовленості між нею та відповідачем.  

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 654 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не І встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В пункті 10.2 договору вказано, що цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін, а пункт 10.3. передбачає, що всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками сторін.

Згідно п. 2.4 Договору Позичальник зобов’язується щомісячно до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього Договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитом відсотки платежами в сумі не менше 5328,83 грн. шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок №НОМЕР_1 ,  відкритий у Кредитора.

Пункт 5.1 Договору зобов’язує Кредитора відкрити Позичальнику позичковий рахунок для надання Кредиту та обліку залишку заборгованості за Кредитом, рахунок для нарахування та обліку нарахованих відсотків за кредитом відповідно та транзитний рахунок №НОМЕР_1  для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам Позичальником.  

Враховуючи вищевикладене, ініційована Відповідачем зміна умов кредитного договору щодо підняття процентної ставки є істотною умовою договору, оскільки Договір від 25.04.2008 встановлює Позичальнику суму щомісячного платежу та номер рахунку, а тому між сторонами кредитного договору відносно такої умови повинно бути досягнуто згоди.

Таким чином, Відповідач повинен був разом із своїм листом від 25.12.2008 № 20.1.3.2/6-32382 щодо підвищення кредитної ставки надіслати їй пропозицію на укладення додаткової угоди чи надіслати саму додаткову угоду.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

Оскільки позивач під час звернення до суду з позовом була звільнена від сплати судового збору відповідно ці кошти мають бути стягнуті з відповідача на користь держави.

Також з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати, пов’язані з сплатою нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 525, 526, 617, 652, 653, 1054, 1055, 1056-1, 1057, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 15, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 110, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

 Вирішив:

 1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними односторонні зміни умов договору про іпотечний кредит № СVАНG4000004942 від 15.04.2008, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та  ОСОБА_1 від ставки 15% річних до ставки 30% річних.

3. Визнати недійсним повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк», викладене в листі № 20.1.3.2\6-32382 від 25.12.200 про підняття відсоткової ставки з розміру 15% річних до ставки 30% річних по договору про іпотечний кредит № СVАНG4000004942 від 15.04.2008р., укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та  ОСОБА_1.

4. Зобов’язати ПАТ КБ «Приватбанк» понизити відсоткову ставку по договору про іпотечний кредит № СVАНG4000004942 від 15.04.2008р., укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та  ОСОБА_1 до попереднього рівня 15% річних.

Зобов’язати ПАТ КБ «Приватбанк» скасувати нараховану заборгованість по договору про іпотечний кредит № СVАНG4000004942 від 15.04.2008р., укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та  ОСОБА_1, яка утворилась внаслідок незаконного підвищення відсоткової ставки з розміру 15% річних до ставки 30% річних.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 37 грн.  

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір по справі в сумі 8,50 грн.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 12 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський  районний суд м. Чернівці. У випадку, якщо особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Суддя: