Справа №  2-1383/2010 р.  

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  20 грудня 2010  року             Менський районний суд  

                    Чернігівської області  

в складі:   головуючого – судді     Парфененко О.Я.  

при секретарі     Зубкович  Н.Ф.  

з участю:  представника позивачки ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті  Мена Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні ? частиною домоволодіння та примусовому виселенні, суд  

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:  

    У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5  про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та виселенні. Позов вмотивований тим, що позивачка є власником ? частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1.       24 січня 2006 року Менським районним судом Чернігівської області було винесено рішення про вселення ОСОБА_2 в належну їй частину будинку, але відповідачі добровільно не передали та не бажають передати їй частину домоволодіння, відмовляються добровільно виселитися, тому позивачка не може здійснити своє законне право щодо користування та розпорядженням власним майном. Просить суд винести рішення про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом зобов’язання відповідачів виселитися.  

У судовому  засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.  

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань про розгляд справи тільки з їх участю не надходило.  

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК Україна  у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.  

Представник позивачки у судовому засіданні не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.  

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що справу можливо розглянути без участі відповідачів, за наявності наявних доказів у матеріалах справи, з постановленням заочного рішення суду.  

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засідання дали аналогічні пояснення та пояснили,  що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкоджають доступу до кімнат які належать позивачці, не впускають до будинку, не відчиняють двері.  

Заслухавши пояснення представника позивачки, свідків, дослідивши  матеріали  справи, суд  прийшов  до  висновку, що  позов   підлягає  частковому задоволенню  з таких  підстав.  

Між сторонами склались правовідносини, які регулюються цивільним і житловим законодавством України.  

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.  

Зі змісту ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.    

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від волі інших осіб.  

Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 є власником ? частини домоволодіння, що складається з: кімнати 1-4, площею 20,5 кв.м., кімнати 1-5, площею 10,8 кв.м., коридору 1-6, площею 6,1 кв.м., сіней а1-1, ганку а11-1, гаража б-1, ? частини огорожі, зазначена частина домоволодіння раніше належала відповідачу ОСОБА_3, 16.10.2003 року позивачка придбала це майно з прилюдних торгів арештованого майна, що підтверджується свідоцтвом від 29.12.2003р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.12.2003 р..  Позивачка в порушення  статей 317, 319, 321, 383 ЦК України не може використовувати помешкання для власного проживання, тому відповідно до ст.386, 391 ЦК України порушене  право підлягає захисту.  

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.    

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав,  передбачених законом.  

Зважаючи на наведене, є всі  підстави стверджувати, що позивачка ОСОБА_2 має перешкоди в користуванні частиною домоволодіння і має право вимагати відповідно до ст. 391 ЦК України усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення осіб, які не мають права проживати, та зобов'язання інших не чинити перешкоди в користуванні.  

Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або у судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення.    

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки, суд вважає необхідним застосувати примусове виселення відповідачів, оскільки це завдає шкоди майновим інтересам позивачки.  

Заявлені позивачкою вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 гривень суд не вважає за доцільне задовольнити, оскільки позивакою та її представником не надано жодних доказів на підтвердження моральних страждань.  

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки в порядку встановленому ч. 1 ст. 88 ЦПК України.  

Керуючись ст.ст. 386, 391 ЦК України, ст. 109, 150, 155 ЖК України,  ст. 10, 11, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд  

В  И  Р  І  Ш  И  В :  

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні ? частиною домоволодіння та примусовому виселенні – задовольнити частково.  

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ? частини житлового будинку А-1 із піноблоку, загальною площею 57,2 кв.м., яка складається з: кімнати 1-4, площею 20,5 кв.м., кімнати 1-5, площею 10,8 кв.м., коридору 1-6, площею 6,1 кв.м., сіней а1-1, що розташований в АДРЕСА_1.  

Зобов’язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження ганком а11-1, гаражом б-1, ? частиною огорожі,  що розташовані в АДРЕСА_1.  

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  судові витрати по 22 грн. 75 коп. з кожного.  

У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.  

Заочне рішення може бути переглянуте Менським районним судом Чернігівської області  за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.    

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд Чернігівської області протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя                   О.Я. Парфененко