Справа № 2-929/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2010 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :
Головуючого судді Меженнікової С.П.
при секретарі Шаргородській М.В., Співак М.В.
за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_9., ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, помічників прокурора, який представляє інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 - Сапон О.А. , Хряпа А.М., відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2 до територіальної громади села Пустиньки Чернігівського району Чернігівської області в особі Мньовської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -
В с т а н о в и в :
Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області за ОСОБА_1 на 17/36 частини; ОСОБА_9 – 35/144 частини; ОСОБА_2 – 41/144 частини. Свої вимоги мотивували тим, що вищевказаний будинок з господарськими спорудами був власністю колгоспного двору. Позивачі як спадкоємці другої черги після смерті брата ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та як спадкоємці за заповітом після смерті матері ОСОБА_11, яка померла 25.04.2009 року мають право на спадкове майно. Проте правоустановлюючі документи на будинок не видавалися, тому позивачі позбавлені можливості оформити право власності.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Після оголошеної перерви в судове засідання ОСОБА_2 не з»явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача – територіальної громади села Пустиньки Чернігівського району Чернігівської області в особі Мньовської сільської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає (а.с. 55 ).
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_4, помічники прокурора Сапон О.А. та Хряпа А.М., які представляли інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали частково, вказуючи, що частка позивачів в спадковому майні повинна бути вирахувана з урахуванням частки неповнолітнього.
Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні позов визнали, проти його задоволення не заперечували.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2 до територіальної громади села Пустиньки Чернігівського району Чернігівської області в особі Мньовської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно погосподарських книг сільської ради, господарство ОСОБА_12 - житловий будинок в АДРЕСА_1 станом на 01 липня 1990 року і на 15 серпня 1991 року відносилось до категорії «колгоспний двір», де головою колгоспного двору був ОСОБА_12, а членами двору були ОСОБА_11 та ОСОБА_10. Земельна ділянка за вказаною адресою була зареєстрована з 1970 року теж за ОСОБА_12 і надавалась колгоспом під забудову. ( а.с.30,33).
Виходячи з вимог ст.120,123 ЦК України в редакції 1963 року, кожному з членів колгоспного двору – ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10 належало по 1/3 частині житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд.
Відповідно до ксерокопії свідоцтва про смерть ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.20). Спадкоємцями після його смерті, які фактично вступили в управління та володіння спадковим майно, була його дружина ОСОБА_11 та син ОСОБА_10. Дані обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Отже, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вчинили дії, передбачені п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР (1963 р.), що свідчать про прийняття спадщини, а тому належна ОСОБА_12 1/3 частка житлового будинку з господарськими спорудами перейшла до спадкоємців ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в рівних частинах, після чого, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 стало належати кожному по Ѕ частині зазначеного вище домоволодіння.
Згідно ксерокопії свідоцтва про смерть ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.16).
ОСОБА_11 на випадок своєї смерті заповідала все своє майно своїм синам ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_1 в рівних долях (а.с. 18).
До складу спадщини ОСОБА_11 входить 1/2 частка спірної садиби.
Зазначені в заповіті:
ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про смерть (а.с.27).
ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.17), тобто до закінчення строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_11, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, але постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.29). Частиною 3 ст. 1268 ЦК встановлюється лише презумпція автоматичного прийняття спадщини, що може бути спростована поданням заяви про відмову. Тому спадкоємець, на користь якого відкрилася спадщина, але який помер до закінчення строку для прийняття спадщини, на підставі чинного законодавства може вважатися лише потенційним спадкоємцем, а не суб'єктом, який реалізував належне йому право на спадкування.
ОСОБА_1, як вбачається з листа Чернігівської районної державної нотаріальної контори № 853/01-14 від 17.09.2010 р. (а.с.58), до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_11 не звертався, а тому відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, вважається таким, що спадщину не прийняв.
Оскільки зазначений в заповіті ОСОБА_15 помер до відкриття спадщини ОСОБА_11, тому виходячи з положень ч.1 ст.1222 ЦК України, він не може бути спадкоємцем ні за законом, ні за заповітом після смерті матері. Отже, після смерті ОСОБА_11 спадкоємцями за заповітом були ОСОБА_10 та ОСОБА_15
Відповідно до положень ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
З викладеного випливає, що за спадкоємцями ОСОБА_10 право на прийняття належної йому частки у спадщині – ј частини може визнаватись в порядку спадкової трансмісії.
Право на спадкування іншої частини спадкового майна – ј, яка була неприйнята спадкоємцем за заповітом – ОСОБА_1, у відповідності до ч.2 ст.1223 ЦК України, мають спадкоємці, які, відповідно до листа на а.с.58 звернулися до нотаріальної контри із заявою про прийняття спадщини за законом - ОСОБА_9, ОСОБА_2, а також за правом представлення ( ст.1266 ЦК України) онук спадкодавця ОСОБА_11 - ОСОБА_3, батько якого, син спадкодавця, ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року та ОСОБА_7, батько якої, син спадкодавця ОСОБА_11, ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Отже, зазначена частина спадкового майна розподіляється між спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_11 - ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, і кожен з них має право на 1/16 частину спірного будинку.
З листа Чернігівської районної державної нотаріальної контори № 853/01-14 від 17.09.2010 р. (а.с.58) вбачається, що після смерті ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини за законом звернулися брати ОСОБА_1, ОСОБА_9 та сестра ОСОБА_2.
До складу спадщини ОСОБА_10 входить 1/2 частка спірної садиби, яка стала йому належати після смерті батька ОСОБА_12 та ј частина садиби, на яку він мав право після смерті ОСОБА_11 як спадкоємець за заповітом , а загалом ѕ частини. При розподілі цієї частини спадкового майна між спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_10 - ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, позивачами по справі, кожен з них має право на ј частину.
Таким чином, кожен з позивачів має право на частину спірного домоволодіння в таких частинах: ОСОБА_1 – ј частину як спадкоємець за законом після смерті брата ОСОБА_10; ОСОБА_9 - ј частину як спадкоємець за законом після смерті брата ОСОБА_10 та 1/16 як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_11, а загалом - 5/16 частини; ОСОБА_2 - ј частину як спадкоємець за законом після смерті брата ОСОБА_10 та 1/16 як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_11, що в цілому складає 5/16 частини.
Будівництво будівлі по АДРЕСА_1 Чернігівського району та області має 100 % готовності, не отримало статусу житлового будинку, оскільки право власності на спірний будинок не зареєстроване за спадкодавцями, а будинок, який знаходиться на земельній ділянці в експлуатацію не зданий. Ця обставина підтверджується довідкою Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації від 14.09.2010 року (а.с.50).
Відповідно до приписів ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, оскільки до моменту смерті ОСОБА_11 та ОСОБА_10 здійснювалося будівництво об”єкту згідно із законом, проте вони не являлися власниками будівлі, до складу спадщини перейшли їх права та обов”язки забудовника. Ця позиція узгоджується з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику у справах про спадкування” за №7 від 30.05.2008 року, а відтак, за позивачами необхідно визнати на їх частки права та обов”язки забудовника житлового будинку по вулиці Дружби,2 у с. Пусиньки Чернігівського району та області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 та ОСОБА_10.
Відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
На аркушах справи 35-40 міститься технічний паспорт з генеральним планом та характеристикою будинку і господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 Чернігівського району та області, складений Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації. Загальна вартість спорудженої будівлі з надвірними прибудовами становить 66 367 грн.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що за позивачами необхідно визнати на їх частки права та обов”язки забудовника жилого будинку по АДРЕСА_1 Чернігівського району та області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також визнати право власності на будівельні матеріали та обладнання, які використовувались для будівництва спірного домоволодіння.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 60, 174, 208, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 120, 123, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 331, 1216, 1217, 1218, 1220,1261,1262, 1266, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд, -
В и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2 до територіальної громади села Пустиньки Чернігівського району Чернігівської області в особі Мньовської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 права та обов”язки забудовника на 1/5 частину жилого будинку по АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину будівельних матеріалів та обладнання, які використовувались для будівництва житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області на загальну суму 13 273 грн. 40 коп.
.
Визнати за ОСОБА_9 права та обов”язки забудовника на 3/10 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області.
Визнати за ОСОБА_9 право власності на 3/10 частини будівельних матеріалів та обладнання, які використовувались для будівництва житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області на загальну суму 19 910 грн. 10 коп.
Визнати за ОСОБА_2 права та обов”язки забудовника на 3/10 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/10 частини будівельних матеріалів та обладнання, які використовувались для будівництва житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області на загальну суму 19 910 грн. 10 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.П. Меженнікова