Справа №  2-456/2010

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

        22 листопада  2010 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді:          Меженнікової С.П.

при секретарі:                   Співак М.В., Шаргородській М.В.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, представника третьої особи – ОСОБА_4,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

  В С Т А Н О В И В :  

 У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 грудня 2009 року з вини відповідача ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1, який належить йому та автомобіля «Форд Транзит» номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5. Просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 141 943 грн. 64 коп., упущену вигоду - 21 000 грн., моральну шкоду – 5000 грн. , витрати за послуги експерта по проведенню експертизи – 600 грн., витрати за послуги евакуатора – 800 грн. та понесені ним судові витрати.

 Ухвалою суду від 27.04.2010 р.  залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – ПП « Комфорт Десна», в оренді якого знаходився автомобіль позивача ( а.с.40).  

 В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

 Відповідач в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений, повноваження на представлення його інтересів передав своєму представнику – ОСОБА_3

 Представник відповідача в судовому засіданні проти самого факту ДТП, що мала місце, та вини ОСОБА_5. в її скоєнні не заперечував, однак заявлені позовні вимоги визнав лише частково, посилаючись на те, що заявлена позивачем сума відшкодування заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є явно завищеною, моральна шкода не обґрунтована. Не заперечував проти стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 40 000 грн., упущеної вигоди в сумі 6000 грн. та понесені позивачем витрати за послуги евакуатора, експерта і судові витрати.

 Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – ПП «Комфорт Десна» в судовому засіданні пояснив, що їх підприємством орендувався у позивача автомобіль, про що було укладено відповідний договір на строк з 01.04.09 р. до 31.03.2010р. Проте, орендна плата, визначена договором, сплачена позивачу за час експлуатації автомобіля, тобто до настання ДТП.  

 Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи,  розглядаючи справу в межах заявлених вимог, та по наданих суду доказах, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.  

 По справі встановлено, що 16 грудня 2009 року за участі автомобіля марки « Форд Транзит», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_5 та належного позивачу автомобіля марки «Мерседес Спринтер» державний номерний знак НОМЕР_1 сталась дорожньо-транспортна пригода. Автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень.    

   Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2010 року  ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.10).    

        Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.    

 Згідно статті 1166  ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.

 Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.  

 Згідно з ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.    

 Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.  

 З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку експертного, товарознавчого дослідження спеціаліста № Т-1018 від 20 січня 2010 року,  дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Мерседес”, номерний знак НОМЕР_1   внаслідок ДТП, еквівалентний вартості цього автобуса і становить 141 943 грн. 64 коп. на момент пошкодження. У цьому ж висновку також зазначається, що проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є недоцільним з економічної точки зору, оскільки перевищує суму матеріального збитку  (а.с. 70-89).  

 Позивач та його представник в судовому засіданні зазначали, що автомобіль відремонтовано, але доказів на підтвердження фактично понесених збитків суду не надали. Наполягали на стягненні з відповідача реальної вартості матеріального збитку, визначеної висновком експертного дослідження. Також в судовому засіданні протокольно уточнили, що не заперечують проти передачі транспортного засобу відповідачеві за умови сплати останнім суми матеріального збитку.  

 Враховуючи, що доказів про фактичне понесення позивачем витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки „Мерседес" позивач суду не надав, висновком експертного, товарознавчого дослідження спеціаліста № Т-1018 від 20 січня 2010 року  встановлено дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП, будь-яких інших доказів на підтвердження розміру завданих позивачу збитків сторонами не надано, тому,  суд приходить до висновку про покладення  на  відповідача   обов'язку  про  відшкодування  потерпілому 141 943 грн. 64 коп. - повної дійсної вартості пошкодженого автомобіля.

 Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови  від 27 березня 1992 року № 6  «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.  

 Виходячи з зазначених положень матеріального закону, після відшкодування потерпілому повної дійсної вартості пошкодженого автомобіля,  даний автомобіль повинен бути переданий відповідачу.  

 Відповідно до договору  оренди автомобіля від 01 квітня 2009 року укладеного між позивачем та ПП «Комфорт-Десна», останній зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно в сумі 6000 грн. за тимчасове володіння автобусом «Мерседес”, номерний знак НОМЕР_1 . Пунктом 7 Договору передбачено, що він діє з моменту його підписання і до 31.03.2010 р. (а. с. 68).    

 Позивач, відповідно до прибуткових касових ордерів на а.с.98-106, з травня по листопад 2009 року  отримував щомісяця орендну плату від ПП « Кофорт-Десна» в сумі 6000 грн., а в грудні 2009 р. – 3000 грн.  

 Відповідно до положення частини 1  і  п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; при цьому збитками являються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).    

 За період з 16.12.2009 року по 31.03.2010 року позивач, у випадку не порушення його права відповідачем,  міг би реально заробити й отримати доход в сумі 21 000 грн., виходячи із встановленої Договором щомісячної орендної плати (6000 грн. х 3 (міс.) + 3000 грн. = 21000 гр.). Зазначена сума являється не отриманим доходом (упущеною вигодою), тобто такий розмір збитків підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем ОСОБА_5

 Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.    

 Пункти 1 й 3 частини 2 статті 23 УЦК України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із ДТП та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.    

 Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (роз'яснення Пленуму Верховного Суду України дані у п. 3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року).    

 Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.    

 Враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 600 гр.    

 Позовні вимоги про відшкодування понесених позивачем витрат внаслідок ДТП, за послуги евакуатора, задоволенню не підлягають, оскільки в порушення ст.60 ЦПК України не доведені позивачем. З наданої позивачем квитанції на а.с.67 вбачається, що оплата за послуги евакуатори була здійснена 05 січня 2010 року, в той час як ДТП сталося 16.12.2009 року.  Крім того, платником зазначених послуг вказано не позивача, а іншу особу.  

 Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 800 грн. (а.с. 66), які понесені та документально підтвердженні позивачем підлягають стягненню з відповідача на його користь. Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1637 грн. 94 коп.

 Керуючись ст.ст.10,13,60,61, 88,208,209,212,215,218 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167,1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року  „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” , суд ,-

В и р і ш и в:  

   Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

      Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої матеріальної шкоди – 141 943 ( сто сорок одна тисяча дев»ятсот сорок три)  грн. 64 ( шістдесят чотири)  коп., на відшкодування моральної шкоди - 600 ( шістост) грн., упущена вигода – 21 000 ( двадцять одна тисяча), витрати за проведення автотоварознавчого дослідження – 800 ( вісімсот)  грн., витрати на оплату судового збору в сумі 1637 грн. 94 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення в сумі 120 грн..

 Зобов’язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_5 автомобіль «Мерседес Спринтер» державний номер НОМЕР_1 після сплати ним  141 943 грн. 64 коп.  

      В іншій частині позову ОСОБА_1,  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду Чернігівської області  шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя                                                                                                            С.П. Меженнікова