Справа № 1-247/10  

  В и р о к    

Іменем України  

  23 грудня 2010 року                                        м. Іршава

                                  Іршавський районний суд Закарпатської області  

                                   в складі:  головуючої судді - Даруда І.А.

при секретарі -       Матіко О.Д.

за участю прокурора-  Гангура М. І.  

підсудної –  ОСОБА_1

потерпілої – ОСОБА_1

  захисника підсудної – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршава кримінальну справу про обвинувачення -,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 року  

народження, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 українки,              

громадянки України, без освіти, не одруженої, не  

працюючої, на утриманні має двох неповнолітніх дітей,  

раніше не судимої.    

 у вчиненні злочину передбаченого ст. 166 КК України,-  

В С Т А Н О В И В :

Підсудна ОСОБА_1 являючись матір»ю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, всупереч вимогам ст.150 Сімейного кодексу України, протягом 2007-2010 років злісно, тобто систематично не виконувала встановлені законом обов»язки по догляду за своєю малолітньою дитиною не створила їй належних житлово-побутових умов, не забезпечила їй необхідних умов навчання, яка у вказаний час з 1 вересня 2007 року по червень 2010 року не відпускала на навчання у школу та не забезпечила їй навчання на дому, що призвело до настання тяжких наслідків, а саме у її дочки ОСОБА_6 розумовий розвиток  відповідає віку, педагогічну занедбаність у зв»язку з регулярним невідвідуванням навчального закладу та відсутності систематичного контролю з боку матері і має рівень знань, який відповідає рівню учня другого класу загальноосвітньої школи.  

Підсудна ОСОБА_1 в суді вину та фактичні обставини справи визнала  повністю та суду показала, що її дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження закінчила чотири класи  Собатинської ЗОШ 1- ступеня. Після чого вона вступила в Іршавську ЗОШ, але не відвідувала школу, бо їй не сподобалось  навчатися в Іршавській школі, там  її ображали діти.  Вона як мати не настоювала щоб дочка відвідувала школу, бо  вдома допомагала їй по господарству. Зараз усвідомлює, що їй необхідно було заставляти дочку ходити до школи. У вчиненому щиро розкаюється.

Крім  повного  визнання  своєї  вини  та фактичних обставин справи , винність підсудної стверджується показами:  

Потерпілої ОСОБА_1, яка суду показала, що вона навчалася у Собатинській школі чотири роки. Після закінчення  цієї школи більше не ходила до школи, залишалася вдома з мамою та бабкою ОСОБА_2. Вона знала, що її однолітки після закінчення Собатинської школи ходили до школи в м.  Іршаву. Мати її не заставляла ходити до школи, бо вона їй допомагала вдома  по господарству. Просить суворо маму не карати.  

Представника потерпілої ОСОБА_3, яка суду показала, що згідно комісії засідання районної психолого-медико-педагогічної консультації було проведено діагностичне обстеження розумового розвитку неповнолітньої ОСОБА_1, під час якої встановлено, що дитина легко вступає в контакт, словниковий запас на рівні повсякденного вжитку, у навколишньому середовищі орієнтується, узагальнює та класифікує предмети, рахує у межах двадцяти, читає по складах переказати прочитане не може. Згідно копії витягу діагностичного засідання рекомендовано навчання дитини за програмою ЗНЗ у зв»язку з діагнозом «Розумовий розвиток відповідає віку. Педагогічна занедбаність у зв»язку з нерегулярним відвідуваням навчального закладу та відсутнстю систематичного контролю з боку батьків».  

Порядок дослідження доказів проведено у відповідності до вимог ст. 299 ч. 3 КПК України.

Крім  повного  визнання  своєї  вини  та фактичних обставин справи, винність підсудної ОСОБА_1 стверджується матеріалами справи а саме:                                                                                                                                                                                                                                                                                           - особовою справою учениці ОСОБА_1 / а.с. 19-20/, витягом з протоколом діагностичного засідання ПМПК № 51 від 02.09.2010 року / а.с.21/, протоколом виїмки від 15.09.2010р / а.с.57-59/.  

За таких обставин справи суд вважає, що підсудна ОСОБА_1 вчинила злочин  передбачений ст. 166 ч.1 КК України, за ознаками: злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.            

Обираючи міру покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує характер та  ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винної, яка характеризується позитивно, пом"якшуючу відповідальність обставину - щире каяття, обтяжуючу покарання обставину судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи, особу винної ОСОБА_1, суд вважає, що до неї слід застосувати ст.. 75 КК України про звільнення від відбуття призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 323, 324, 335 КПК України,

 З А С У Д И В :

            ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого   ч. ст.166 КК України і призначити  ОСОБА_1 за ч.1ст.166 КК України міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_1  від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо протягом іспитового строку не вчинить новий злочин та не виїжджатиме за межі України на постійне місця проживання без дозволу органів  кримінально-виконавчої системи.

Речові докази по справі – особову справу учениці ОСОБА_7 класні журнали за навчальних періодів 2007-2010 роки 5б, 6б,7б - повернути Іршавській  ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 .

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 залишити попередньою – підписка про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з моменту проголошення вироку.

                 Суддя                                                                                             І.А. Даруда