Справа № 2-947/2010 року  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М ' Я М  У К Р А Ї Н И  

13 вересня 2010 року                              Немирівський районний суд  

Вінницької області    

в складі: головуючого                              судді Алєксєєнка В.М.  

при секретарі                                             Оцупок О.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові  

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, -  

В С Т А Н О В И В :  

02.09.2010р.в Немирівський районний суд з позовом звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку.  

В своїй позовній заяві вона вказала, що проживає по АДРЕСА_1, разом із своєю сім’єю приблизно з 1987 року.  

16 грудня 2008 року вона придбала у ОСОБА_2 у власність 2/3 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розміщених за адресою: АДРЕСА_2. Договір дарування у цей же день було посвідченого приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу. На другий день її право приватної власності на вказану нерухомість було зареєстровано у КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», про що було виданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 21306710.  

Крім того, 13 березня 2009 року вона придбала вже у ОСОБА_3 у власність іншу 1/3 частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розміщених за вказаною вище адресою. Договір купівлі-продажу у цей же день було посвідчено приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу. 02 квітня 2009 року її право власності на вказану нерухомість було також зареєстровано у КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», про що виданий витяг про реєстрацію права власності на рерухоме майно за № 22362507.  

Вказаний житловий будинок із господарськими будівлями належав відповіджачам на праві спільної часткової власності відповідно до договору дарування від 30 червня 1999 року і свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Немирівською державною нотаріальною конторою 11 листопада 1993 року.  

На присадибній земельній ділянці розміщені: сам житловий будинок глинобитний із цегли «А», веранда із цегла «а», вхідний майданчик «а1», сарай із цегли «Б», сарай із цегли «б», літня кухня із цегли «В», колодязь «К», огорожа № 1-3.  

Відповідно до їхньої спільної домовленості із відповідачами, укладаючи описані вище договори, вона отримала також у власність і земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, на якій знаходиться всі описані вище будівлі.  

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.  

Представник відповідача ОСОБА_5, який діє згідно дорпучення ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.  

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, однак надала суду заяву, в якій вказала, що позов визнає, не заперечує проти задоволення, просить суд розглянути справу без її участі.  

Оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, так як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно 16 грудня 2008 року уклали договору дарування 2/3 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що розташований по АДРЕСА_2 ( а. с. 9 ), а 13 березня 2009 року позивачка та ОСОБА_3 уклали договір купівлі продажу іншої 1/3 частини даного житлового будинку                ( а. с. 11 ), також дані факти підтверджується копіями витягів ( а. с. 10, 12 ), згідно копії державного акту на право приватної власності на землю ІV-ВН № 055520, виданого Брацлавською селищною радою Немирівського району 10 липня 1996 року, відповідно до якого ОСОБА_6, яка являється рідною племінницею відповідачів, і яка померла в 2008 році, є власником земельної ділянки на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Брацлавської селищної ради від 02 лютого 1996 року, розмірами 0,15 га. в межах згідно з планом, для обслуговування житлового будинку, розміщеного по АДРЕСА_2 ( а. с. 6 ), причиною не укладення нотаріально договорів, що стосується земельної ділянки, в 2008 р. чи 2009 роках є відсутність серед живих ОСОБА_6,  відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, будинок по АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_1 ( а. с. 7-8 ), також позов підтверджується копією характеристики будівель та споруд ( а. с. 13 ) та копією розписки ( а. с. 17 ). Крім того, представник відповідача у судовому засіданні та відповідач ОСОБА_3 у наданій ним заяві на визнання права власності на земельну ділянку за позивачкою згодні, тому є законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки  визнання представником відповідача та відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб і таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.  

Відповідно до ст. 220 ч. 2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним;  

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).  

Згідно ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншою особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщенні на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщенні, без зміни її цільового призначення.  

Керуючись ст. ст. 220, 328, 329, 377, 391, 657 ЦК України, ст. ст. 120, 125, 126  ЗК України, ст. ст. 10, 60, 208, 209, 212-218, 221-223, 294 ЦПК України, суд, -            

В И Р І Ш И В :  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.  

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між – ОСОБА_2 і ОСОБА_1 дійсним.  

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 дійсним.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,15 га. в межах згідно з планом, яка розташована на території Брацлавської селищної ради Немирівського району, Вінницької області для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_6, яка померла в 2008 році, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІV-ВН № 055520 виданого 10 липня 1996 року Брацлавською селищною радою Немирівського району на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Брацлавської селищної ради від 02 лютого 1996 року.          

Зобов’язати відділ Держкомзему у Немирівському районі провести державну реєстрацію на ОСОБА_1 права власності на вказане некрухоме майно.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.        

Копія вірна:  

Суддя:  

Рішення набрало законної сили 24 вересня 2010 року  

Суддя: