Справа № 2- 5191/10
Р і ш е н н я
І м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2010 року Суворовський райсуд м. Херсона у складі:
головуючого судді Слюсаренко О.В.
при секретарі Глібовій О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсним договорів, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду зі вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11203076000 від 27.08.2007 р. та договори поруки № 11203076000-П1 та № 11203076000-П2 від 27.08.2007 р. між відповідачем та ОСОБА_2 та ТОВ Старгейт відповідно, а також договір споживчого кредиту № 11203381000 від 27.08.2007 р. та договір іпотеки до нього ВЕТ № 851840 від 27.08.2007 р. посилаючись на їх невідповідність вимогам ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
В судовому засіданні представник позивача підтвердив обставини, викладені в позові та просив задовольнити вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що оскаржувані договори на час їх укладання відповідали вимогам діючого законодавства та не порушували права позивача.
Суд, вивчивши матеріли справи, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
27.08.2007 р. між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11203076000, за умовами якого відповідач надав позивачу кредит у розмірі 125000 доларів США з відсотковою ставкою 11,3 % річних за користування кредитними коштами строком до 27.08.2035 р., а ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання погашати вказаний кредит відповідно до графіку погашення, який є невід'ємною частиною вказаного договору. З метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2, ТОВ Старгейт та відповідачем були укладені договора поруки № 11203076000-П1 та № 11203076000-П2 від 27.08.2007 р. відповідно.
Крім того, 27.08.2007 р. між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11203381000, за умовами якого відповідач надав позивачу кредитні кошти у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в іноземній валюті в сумі 6199,31 доларів США з відсотковою ставкою 11,3 % річних за користування кредитними коштами строком до 27.08.2035 р., а ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання погашати вказаний кредит відповідно до графіку погашення, який є невід'ємною частиною вказаного договору. З метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за вказаним кредитним договором між ним та відповідачем був укладений договір іпотеки ВЕТ № 851840 від 27.08.2007 р. відповідно до якого Банк прийняв житловий будинок, розташований на земельній ділянці загальною площею 898 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1,2,3 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, також сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі також можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Посилання позивача на відсутність в договорах про надання споживчих кредитів умов відповідальності Банку, на думку суду не суперечать діючому законодавству, оскільки даний пункт є правом, а не обов'язком сторін та відповідно до п. 4.4 договорів - в разі порушення кредитодавцем умов договорів, він несе відповідальність згідно із діючим законодавством України.
Що стосується визнання недійсними кредитних договорів на підставі того, що за їх умовами банк має право в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом - суд враховує, що відповідно до ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами кредитних договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. За змістом ч 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо вставлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За таких обставин умова договору викладена розділі 5 договорів щодо права в односторонньому порядку змінювати ромір процентної ставки є нікчемною і не створює для сторін цього договору ніяких юридичних наслідків.
Доводи позивача про невідповідності умов договорів щодо дострокового повернення суми кредиту, також не відповідають дійсності, оскільки ст. 1050 ЦК України допускає право кредитодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що відповідає умовам укладеного спірного кредитного договору, проте ч.10 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів”, пов'язує виникнення у кредитодавця права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним догвором чи чергових внесків за договром лише у разі попереднього надсилання позичальнику письмової вимоги про це. При цьому, у разі, коли позичальник протягом 30 днів з часу отримання такої письмової вимоги усуне порушення умов договору, то вимога банку втрачає чинність.
Доводи позивачки стосовно того, що кредитні договори від 27.08.2007 р. є недійсними, оскільки укладені у іноземній валюті, а не в гривні не приймаються судом до уваги, як такі, що не ґрунтуються на законі.
Як вбачається з досліджених у справі доказів, ОСОБА_1 на момент укладення спірних кредитних договорів були відомі усі умови договорів та не існувало ніяких обставин, які б примушували прийняти їх на вкрай невигідних для неї умовах.
Доводи позивачки стосовного того, що вона не могла передбачити зміну курсу валют, що на її думку є істотною обставиною, також не можуть бути прийняті судом до уваги. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти і відповідно до ст. 36 Закону України “Про Національний банк України“ офіційний курс гривні до іноземної валюти встановлюється Національним банк України.
Таким чином при укладенні цього договору в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання щодо погашення цього кредиту саме в доларах США позивачка усвідомлювала, що курс національної валюти щодо долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можлива, а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Ст.533 ЦК України передбачає, що використання іноземної валюти при здійснені розрахунків за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Ст. 192 ЦК України передбачає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правила використання іноземної валюти на території України також визначені Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженою постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. АКІБ "УкрСиббанк" отримав банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, в т.ч. з валютними цінностями.
Крім того, доводи позивача щодо того, що зазначений кредитний договір порушує ст.ст. 91, 92 ЦК України через відсутність посилання відповідача на документи, що підтверджують його дієздатність, на думку суду є недоведеними та безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про те, що договори про надання споживчих кредитів № 11203076000 від 27.08.2007 р. та № 11203381000 від 27.08.2007 р. не суперечать цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсними договорів про надання споживчих кредитів, договорів поруки та договору іпотеки – не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факт невідповідності оспорюваних договорів нормам ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", іншим актам цивільного законодавства, що регулює кредитні правовідносини між кредитодавцем та позичальником.
Керуючись ст. 10, 11, 60, 212- 215 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
В задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11203076000 від 27.08.2007 р., визнання недійсним договору № 11203381000 від 27.08.2007 р., визнання договору іпотеки ВЕТ № 851840 від 27.08.2007 р. недійсним, визнання недійсним договору поруки № 12203076000 П1 та договору поруки № 12203076000 П2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області протягом 10 днів з моменту проголошення через Суворовський райсуд м. Херсона .
Суддя