Справа №2-82/2010
РІШЕННЯ
І м е н е м У к р а ї н и
22 грудня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Лягіной О.В.
при секретарі Поліщук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про поділ спільно нажитого у шлюбі майна та майна, що знаходиться в спільній частковій власності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що було придбане під час зареєстрованого шлюбу, а саме: автомобіль «Шевроле-Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 80119,90 грн., автомобіль «Опель-Кадет», реєстраційний номер НОМЕР_2, 1990 року випуску, вартістю 16170 грн., і просила визнати право власності на них за відповідачем. Також просила виділити в натурі та поділити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, виділивши їй у власність приміщення під літ «В» і «Г», які відносяться до блоків за № 1 та № 3. У власності відповідача залишити приміщення в літ. «В», яке відноситься до Блоку № 2. Крім того, позивач просила визнати за нею право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, припинивши його право власності на цю частку квартири. Також просила стягнути судові витрати у справі.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, уточнивши позовні вимоги просили стягнути грошову компенсацію за ? частку вартості кожного автомобілю, які виділити відповідачу в рахунок поділу майна. На решті позовних вимог наполягали в повному обсязі, пояснивши, що грошову суму, яка складає вартість ? частки квартири, позивачка на депозит суду не вносила.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, не погодившись з вимогами щодо визнання за позивачкою права власності на ? частку квартири, яка належить йому та в частині варіанту поділу нежитлових приміщень і просив поділити за варіантом, який не вказаний в експертизі. Крім того, не згоден відшкодувати позивачці судові витрати.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі. ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, причини неявки суду не повідомила.
Заслухавши пояснення сторін, представника, третьої особи, дослідивши в межах позовних вимог надані суду й наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.
Судом встановлено, що з 1982 року сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі (а.с.11). За цей час ними було придбано майно: автомобіль «Шевроле-Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 80119,90 грн., автомобіль «Опель-Кадет», реєстраційний номер НОМЕР_2, 1990 року випуску, вартістю 16170 грн., нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, під літ «В» і «Г». Крім того, сторонам і третім особам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, - по ? частці кожному. Зазначене підтверджується даними акту передачі держмайна (а.с. 14), договору купівлі продажу (а.с. 27), даними реєстраційного талону та техпаспорту (а.с. 28), даними свідоцтва про право власності (а.с. 13).
На підставі ст. 60 СК України, положення якого не суперечать ст. 22 КпШС України, що діяв на момент придбання спірного майна та ч. 3 ст. 368 ЦК України, зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України та ст. ст. 70, 71 СК України, частки співвласників в праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено договором між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена в врахуванням обставин, які мають суттєве значення.
При розгляді справи наявності домовленості чи шлюбного договору не встановлено, сторони про це суду не повідомили.
З врахуванням того, що сторони в судовому засіданні не заперечували вартість оціненого майна, відповідно до висновків судових автотоварознавчих експертиз за № 31-0201/1 від 2.04.2009 р. та № 31-0201/2 від 2.04.2009 р., а також висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 13.09.2010 р., а відповідач визнав позовні вимоги в частині визнання за ним права власності на обидва автомобіля, суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині, стягнувши половину вартості автомобілів з відповідача на користь позивача.
Поділу підлягають і нежитлові приміщення під літ. «В» і «Г», розташовані по АДРЕСА_2, оскільки були придбані відповідачем під час зареєстрованого шлюбу за договором купівлі-продажу державного майна на аукціоні від 29.12.1997 р. (а.с. 27). Відповідно до варіанту поділу зазначених приміщень (додаток № 3 висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 13.09.2010 р. т. 2 а.с. 22) приміщення поділені на три окремих блока, які можливо поділити, відступивши від рівності часток, виділивши позивачці приміщення, що знаходяться у споруді під літ. «В» і «Г» і відносяться до блоків за № 1 та № 3 (виділені на плані додатку № 3 зеленим та жовтим кольорами), без врахування гаражу літ. Ж, оскільки він є самочинно збудованим майном, а саме: Блок № 1 , загальною площею 39,2 кв. м ., що складається з приміщень № 2 – кладова, № 3 - коридор, № 4 сторожева, № 5 склад; Блок № 3 загальною площею 23, 8 кв. м., що складається з приміщення № 1 – магазин-склад, загальною вартістю 391909,87 грн.
Відповідачу слід виділити приміщення, що знаходиться у споруді під літ. «В» і відноситься до блоку № 2, (виділене на плані додатку № 3 фіолетовим кольором), загальною площею 56,8 кв.м., вартістю 289672,51 грн., що складається з приміщень: №1 – коридор, № 6 – магазин, № 7 - склад.
При цьому з позивачки слід стягнути різницю у вартості нерухомого майна в сумі 46250,48 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 372 ЦК України при поділі майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Посилаючись на ст. ст. 364, 365, 370 ЦК України, позивачка просила визнати за нею право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, припинивши його право власності на цю частку.
Однак відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Чого позивачкою зроблено не було. За таких обставин в цій частині вимог слід відмовити.
У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Посилаючись на зазначене, суд вважає, що вимоги за позовом ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а заперечення відповідача проти позову в частині незгоди з варіантом поділу нежитлових приміщень, суд не приймає до уваги оскільки, не зважаючи на неодноразове роз’яснення йому права на звернення до суду з зустрічним або окремим позовом, він цим правом не скористався.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати: на користь позивачки – 1700 грн. судового збору та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; на користь держави – 90 грн. – витрати на ІТО.
На підставі викладеного і ст. ст. 22, 29 КпШС України, ст. ст. 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 364, 365, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
В рахунок поділу майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке було сторонами придбано під час зареєстрованого шлюбу, визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Шевроле-Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 80119,90 грн., стягнувши ? частку вартості автомобілю з відповідача на користь ОСОБА_1 в сумі 40058,95 грн., та припинивши право власності ОСОБА_1 на цей автомобіль. Визнати також право власності за ОСОБА_2 на автомобіль «Опель-Кадет», реєстраційний номер НОМЕР_2, 1990 року випуску, вартістю 16170 грн., стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 ? частку вартості автомобілю в сумі 8085 грн., та припинивши право власності ОСОБА_1 на цей автомобіль.
В рахунок поділу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, загальною вартістю 737569 грн., виділити в натурі і визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, що знаходяться у споруді під літ. «В» і «Г» і відносяться до блоків за № 1 та № 3 (виділені на плані додатку № 3 зеленим та жовтим кольорами), а саме: Блок № 1 , загальною площею 39,2 кв. м ., що складається з приміщень № 2 – кладова, № 3 - коридор, № 4 сторожева, № 5 склад; Блок № 3 загальною площею 23, 8 кв. м., що складається з приміщення № 1 – магазин-склад, загальною вартістю 391909,87 грн. Припинити право власності ОСОБА_2 на зазначене майно.
ОСОБА_2 виділити в натурі і визнати право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться у споруді під літ. «В» і відноситься до блоку № 2, (виділене на плані додатку № 3 фіолетовим кольором), загальною площею 56,8 кв.м., вартістю 289672,51 грн., що складається з приміщень: №1 – коридор, № 6 – магазин, № 7 - склад. Припинити право власності ОСОБА_1 на вказане майно.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю в вартості нерухомого майна в сумі 46250,48 грн.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати: 1700 грн. судового збору та 30 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - на користь ОСОБА_1, на користь держави – 90 грн. витрати на ІТО.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані з проведенням експертизи в сумі 5200 грн.
В решті частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Апеляційний суд Автономной Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня ухвалення рішення.
Суддя: