Справа № 2-1821/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 р. м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:
судді Лягіной О.В.
при секретарі Поліщук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Бахчисарайськой райдержадміністрації, про визначення місця проживання дітей
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ленуровича, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з нею, посилаючись на те, що з 2000 року проживала з відповідачем ОСОБА_2, від сумісного життя мають двох дітей. Після припинення шлюбних стосунків вони стали проживати окремо. Відповідач забрав дітей і перешкоджає їх поверненню додому, а також перешкоджає бачитися та спілкуватися з ними. Являючись інвалідом першої групи за зором, відповідач не в змозі здійснювати необхідний догляд за дітьми, виховувати їх, турбуватися про їх фізичний та психічний стан. Позивач вважає, що в неї є всі необхідні умови для належного виховання дітей.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі з тих же підстав, додатково пояснивши, що ОСОБА_1 ніколи не перешкоджала спілкуванню дітей з їх батьком – відповідачем і вважає, що дітям необхідні обидва батьки для їх гармонійного розвитку. Однак відповідач вирішує все за дітей, без його погодження вони не можуть ні побачитися з матір’ю, ні поспілкуватися по телефону. При спробі приїхати до дітей відповідач влаштовує скандали при дітях, що також впливає на них негативно. До того ж в с. Щасливе, Бахчисарайського району, де проживають діти разом з відповідачем, відсутня школа, в половині будинку, де саме вони проживають, лише одна кімната, туалет на дворі. Дітям відповідач дозволяє грати в комп’ютерні ігри, які викликають агресію, нервовість. Крім того, відповідач неодноразово заявляв, що діти йому необхідні, оскільки він є інвалідом за зором. Відповідно до вимог Сімейного кодексу України саме батьки повинні турбуватися про своїх дітей в такому віці, а не навпаки.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Мотивували свої заперечення тим, що діти з самого початку, коли батьки стали проживати окремо, жили з батьком, де їм забезпечені всі умови для проживання. Крім батька – інваліда за ними доглядають бабуся та дід – батьки відповідача, які проживають в іншій половині будинку. До школи діти добираються на шкільному автобусі. Позивачка ніколи за перешкоджала спілкуванню молодшого сина з батьком, коли він жив з нею, давала дозвіл на вивіз його за кордон.
Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей Бахчисарайській РДА Меметов Е.Р. – в судовому засіданні просив залишити дітей з батьком, пояснивши, що таке рішення буде доцільнішим і відповідає інтересам дітей.
Заслухавши сторін та їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5). Після того, як між сторонами були припиненні шлюбні стосунки і вони стали проживати окремо – з серпня 2008 року, старший син ОСОБА_3, 2004 р. народження з самого початку проживав з батьком в с. Щасливе, Бахчисарайського району, а молодший – ОСОБА_4, 2004 р. народження – з матір’ю в м. Сімферополь. У листопаді 2008 року позивачка попросила відповідача, щоб і молодший син тимчасово побув у нього, оскільки він не працює, а у її бабусі, з якою вони проживали стався інфаркт і їй було важко одночасно працювати, доглядати хвору бабусю та турбуватися за молодшим сином. Відповідач не відмовився, однак і сина вже не повернув.
Як вбачається з показань свідків, а саме: свідок ОСОБА_6, в суді показала, що є вчителькою старшого сина ОСОБА_3, якого до школи привели обидва батьки, в школу частіше ходить батько, дитина не дуже чисто одягнена, навчається непогано, однак міг би і краще, особливо відстає в письмі, проживання в неповній сім’ї впливає на його розвиток та психічний стан. З його слів, він хотів би жити з батьком, але щоб і мама з ним була разом. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що проживає від ОСОБА_2 неподалік і не бачив, щоб до дітей приїздила їх мати. Займається з дітьми батько.
Свідок ОСОБА_8, який є дідусем дітей, в суді показав, що мати дітей, коли приїжджала до них, то привозила гостинці, небагато грошей. Діти проживають на половині батька відповідача у справі, сплять з ним в одній кімнаті. Уроки перевіряє в них в основному бабуся – його дружина. Позивачка весь час хотіла забрати дітей, але їй ніхто не заперечує з ними спілкуватися.
Свідок ОСОБА_9, що є бабусею позивачки, показала, що діти з народження жили разом із нею та батьками в її квартирі. Зараз вона їх бачить дуже рідко. Останнім разом, коли відповідач привіз їх у місто, то не дав їх майже п окормити, та переобути в обув більшого розміру, так як на них були туфлі малі за розміром.
Свідок ОСОБА_10 в суді показала, що є матір’ю позивачки і її онуки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться під тиском з боку відповідача. У липні 2010 року на день народження ОСОБА_3 вони з дочкою - позивачкою хотіли побачити дітей, але відповідач сказав, що вони знаходяться на відпочинку в м. Євпаторія, а коли вони туди дісталися, він, забравши дітей, поїхав звідти. Наприкінці листопаду 2010 року батько дітей за домовленістю з їх матір’ю привіз до зоопарку, однак не дав поспілкуватися їм ні з матір’ю, ні з обома бабусями. Він за них все вирішує. Виказував в її адресу погрози на очах у дітей, після чого вони були розстроєні та подавлені. Заявив, що дітей вони не побачать.
Допитана в судовому засіданні дитячий психолог ОСОБА_11, показала, що загальний рівень розвитку дітей – нижче середнього. Дітям необхідні додаткові розвиваючі заняття з педагогами та логопедом. Діти позбавлені можливості спілкуватися з матір’ю, що негативно впливає на їх розвиток, психічний стан. Вона згідна з думкою психолога Бахчисарайського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей, та молоді, що з боку батька має місце пресинг з привозу заборони спілкування з мамою. Діти бояться бути наказаними, бояться батьківських погроз в бік мами, тому відмовляються від зустріч з нею і схильні звинувачувати її в цьому, хоча діти такого віку не можуть самостійно робити такі висновки. Обом дітям на даному етапі необхідна допомога психолога. Розділення дітей недоцільно. Крім того вона дала рекомендації щодо необхідності спілкування дітей з обома батьками, виключення маніпуляції дітьми, проживання дітей в більш комфортних умовах, де не діти за батьками, а дорослі будуть доглядати за дітьми, додаткової допомоги педагогів, психолога, логопеда , відвідування спортивних кружків і секцій для повноцінного фізичного розвитку і адаптивного зняття агресії і напруження.
Як вбачається з висновку психолога Бахчисарайського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді від 19.08.2010 р. (а.с. 52-52) загальний пізнавальний рівень розвитку ОСОБА_4 невисокий, словарний запас недостатній, не відповідає віку, що вказує на недостатню увагу батьків розвитку дитини. Схильний захищати матір, скучає за нею. Розділ дітей недоцільний. Нею також були дані відповідні рекомендації.
Крім того, суд, враховуючи думку дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яким виконалося на час розгляду справи 8 і 6 років відповідно, дійшов висновку, що батько тривалий час не дає спілкуватися з матір’ю в тому обсязі, в якому їм це потрібно, обмежує їх волю, що виражається у забороні стосунків з матір’ю і це ними важко переноситься.
З матеріалів справи видно, що умови проживання в обох сторін задовільні і не перешкоджають вихованню дітей, однак у м. Сімферополь, за місцем проживання матері дітей, є всі умови для життя, тоді як в с. Щасливе, Бахчисарайського району, побутові умови є частковими. Крім того, у місті неподалік від будинку, де проживає матір, є школа, великий вибір спортивних секцій, інших розвиваючих кружків, тоді як за місцем проживання батька, школа знаходиться за 20 кілометрів від с. Щасливе, розвиваючих кружків і секцій немає.
Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, , вік дитини, стан її здоров’я, та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з шостим принципом Декларації прав дитини від 20.11.1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості нуждається в любові та розумінні. Вона повинна, коли це можливо, рости на піклуванні і під відповідальністю своїх батьків і у сякому разі, в атмосфері любові і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли існують виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що обидва батьки належно ставляться до виконання своїх батьківських обов’язків; що діти нуждаються в любові, увазі та піклуванні обох своїх батьків, однак батькове ставлення до виховання дітей без участі матері, негативно впливає на їх загальний розвиток, фізичний і психічний стан, тоді як матір вважає, що у дітей іншого батька ніколи не буде і їм необхідні його любов, увага, співучасть у вихованні. Тобто ставлення матері не зводиться до заборони у спілкування дітей з батьком, а навпаки він може і повинен брати участь у їх вихованні.
Крім того, обом дітям для поліпшення їх загального, пізнавального розвитку необхідні додаткові заняття з педагогами, логопедом, психологом, чого батько через проживання в сільській місцевості та через свою інвалідність не може їм дати повною мірою. Така можливість є тільки у матері.
На підставі ст. 161 Сімейного кодексу України, принципу 6 Декларації прав дитини 1959 року, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання їх матері ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Суддя: