U  

                справа №2-а-4453  

                2010р.  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

13 грудня 2010 року                                                                                      м.Шостка

 Суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумській області Свиненко М.Д., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" за 2007-2010 рік та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -  

  В С Т А Н О В И В:  

   Позивач звернувся до  суду з зазначеним позовом мотивуючи тим, що перебуваючи на обліку у відповідача має статус „дитини війни” і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний  захист дітей війни”,  щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але всупереч вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відповідач перерахунок пенсії не зробив. Просить суд : зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити державну соціальну допомогу у розмірі відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2010 року; стягнути з відповідача судові витрати та слухати справу у її відсутність.

 Відповідач, у наданому суду запереченні,  просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та вказав, що позивач як „дитина війни” дійсно має право отримувати підвищену пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком. Це право надано ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

 В своїй діяльності керували Законами України "Про державні бюджети на 2007 та 2008 роки" а не виконували Рішення Конституційного суду в зв'язку з неврегульованістю на законодавчому рівні порядку нарахувань та проведення вказаних виплат. Рішенням Конституційного суду №10-рп, від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” в частині внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Це рішення набрало законної сили з моменту його прийняття, зворотної дії в часі воно не має, тому підстави для перерахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги відсутні. Щодо проведення виплат, то на законодавчому рівні порядок здійснення цих виплат, орган який повинен проводити ці виплати, джерело їх фінансування та розмір мінімальної пенсії за віком, який необхідно враховувати при здійсненні цих виплат визначеними не були. Доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є необґрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті застосовується для визначення розмірів пенсії призначеної за цим законом. В силу цього дії Управління Пенсійного фонду України  в Шосткинському районі  були правомірними. Прохав у позові відмовити у повному обсязі, слухати справу у їх відсутність.

Згідно ст. 183-2 КАС України, розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб які беруть участь у справі.          

Оцінивши повідомленні позивачем та відповідачем обставини, вважаю їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.    

Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, надавши суду копію пенсійного посвідчення (а.с.6-7).    

Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, вважаю їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 71 п.12 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2, ст. 56. ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9. 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43. 44, 45, 46, ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12  ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону  України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, вважаю такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції : „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та  Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, про що не заперечували сторони.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №30-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, дійшов висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України,  відповідач,   здійснюючи  позивачу  доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Виходячи із системного аналізу норм законодавства, доходжу до висновку, що  Законами України „Про Державний бюджет на 2009 рік” та „Про Державний бюджет на 2010 рік” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей” не зупинено. Відповідно цих законів розміри державних соціальних гарантій на 2009 та на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України .

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2009 та 2010 роках повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Таким чином, відповідач повинен був провести нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з січня 2009 року і на далі, оскільки на 2009 та на 2010 роки дія положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилась часткове нарахування та виплата вказаного підвищення в цей період.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно частин З та 4 ст. 8 Кодексу Адміністративного Судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус „Дітей війни” не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зазначу наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закот України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне   страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював  інший розмір, немає.

З огляду на викладене, вважаю необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст. 28 ч.3 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Також вважаю, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус „Дитини війни”.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і  здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Шосткинському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Мають бути відхилені заява відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки таких підстав не вбачається.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, вважаю необхідним, на підставі ст.11 ч.2 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Шосткинському районі Сумської області по не виконанню з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2010  року приписів статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 ч.3 КАС  України.

Керуючись ст.ст. 160-163, 183-2 КАС України,  ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" , -

П О С Т А Н О В И В:  

 Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як „дитині війни”.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її до 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого ст. 28 ч.1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривня 40 копійок.

Постанова підлягає негайному виконанню.    

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк із дня проголошення постанови апеляційної скарги, у разі відсутності осіб у судовому засіданні під час проголошення постанови – з моменту отримання копії цієї постанови.  

Суддя Шосткинського

міськрайсуду :                                                                               Свиненко М.Д.