Справа № 2-8/2010  

  Р І Ш Е Н Н Я  

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

       29 жовтня 2010 року                                                 смт. Петриківка

      Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: судді Крот С.І., при секретарі Столяренко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна та виділення його в натурі та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на проживання та виселення,  

 ВСТАНОВИВ:

        16 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом та просила, з урахуванням уточнень позовних вимог, постановити рішення, яким визнати за нею право власності на Ѕ частину новоствореного подружжям за час знаходження в зареєстрованому шлюбі нерухомого завершеного будівництвом майна – житлового будинку, площею 129,6 кв.м., літньої кухні – площею 77 кв.м., гаражу – площею 24 кв.м., колодязю, свердловини, літньої бані, огорожі, розташованих по АДРЕСА_1, а також земельної ділянки (паю), розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів, вартістю 35480,61 грн., торговельного лотка розміром 2х3 кв.м., вартістю 3000 грн., та виділити їх в натурі; зобов*язати бюро технічної інвентаризації м. Дніпродзержинська виконати поточну інвентаризацію житлового будинку та інших господарських будівель, розташованих по АДРЕСА_1, згідно рішення Петриківської селищної ради «Про дозвіл на будівництво житлових будинків» від 27.05.1981 року і виготовити технічні документи на неї, як співвласника, провести поділ присадибної земельної ділянки домоволодіння № АДРЕСА_1 та встановити правила користування нею. В обґрунтування позову вона вказувала на те, що 25 травня 1984 року вона вступила в зареєстрований шлюб з відповідачем, від якого у них народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року син, ОСОБА_3. За час знаходження в зареєстрованому шлюбі вони з відповідачем на спільні кошти збудували житловий будинок АДРЕСА_1, площею 129,6 кв.м., літню кухню, площею 77 кв.м., гараж, площею 24 кв.м., колодязь, свердловину, літню баню, огорожу, а також придбали в 1998 році автомобіль ВАЗ-2106 та торговельний лоток. 26 квітня 2004 року вони розірвали шлюб, після чого відповідач вигнав з будинку її та сина, перешкоджає користуватися ним, відмовляється визнати за нею право власності на Ѕ частину їх спільного сумісного майна, в зв*язку з чим відмовляється оформити правовстановлюючі документи на нерухоме майно та державну реєстрацію власності, тому вона вимушена звертатись до суду з позовом про припинення права спільної сумісної власності шляхом поділу в натурі новоствореного майна.

       Крім цього, відповідач, являючись членом КСП ім. Суворова Петриківського району, в 1996 році отримав земельну частку (пай), розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів, вартістю 35480,61 грн., на Ѕ частину якої вона також просить визнати право власності.  

       В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Проти зустрічного позову ОСОБА_2 до неї та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на проживання, та виселення заперечує, так як в 2005 році він вже звертався до суду з позовом про визнання її та сина такими, що втратили право на проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 та виписку їх з будинку, і рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2005 року йому вже було відмовлено в задоволенні цього позову в зв*язку з відсутністю правових підстав, після чого вона довідалась про порушення свого права і з цього часу почався перебіг строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, в зв*язку з чим просить залишити зустрічний позов ОСОБА_2 без задоволення.

       Представник відповідача – обласного комунального підприємства  «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» – в судове засідання не з*явились, повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, надіслали заяву з проханням справу розглядати за їх відсутності і просять прийняти рішення на розсуд суду.  

       Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позов не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом  та просить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнати такими, що втратили право на проживання в житловому будинку АДРЕСА_1, та зняти з реєстрації(виписати) їх з будинку. На підтвердження заявлених вимог посилається на те, що 21 вересня 2003 року відповідачі добровільно, забравши свої особисті речі, пішли з вищезазначеного будинку та більше за місцем реєстрації не з*являлись. З 2003 року відповідачі в спірному будинку не проживають без поважних причин, ніяких перешкод в користуванні житловим приміщенням ним не чинились, комунальні платежі вони не здійснюють, тому просить задовольнити заявлені ним вимоги.

       Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 проти позову заперечував, так як в 2005 році ОСОБА_2 вже звертався до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 та виписку їх з будинку, і рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2005 року йому вже було відмовлено в задоволенні цього позову за відсутністю правових підстав, в зв*язку з чим просить залишити зустрічний позов ОСОБА_2 без задоволення.

       Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи , суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна та виділення його в натурі. При цьому суд також не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на проживання та виселення, виходячи с наступного.

       Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Петриківської селищної ради народних депутатів Дніпропетровської області № 23 від 24 березня 1981 року ОСОБА_2 був наданий дозвіл на будівництво нового житлового будинку по вул. АДРЕСА_1. Земельна ділянка  по вул. АДРЕСА_1, площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,09 га для ведення особистого підсобного господарства, була виділена рішенням сесії ХХІ скликання Петриківської селищної Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області від 28 лютого 1996 року № 20 ОСОБА_2

       ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 травня 1984 року. 26 травня 1987 року у них народився син, ОСОБА_3.

           26 квітня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Петриківського управління юстиції Дніпропетровської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

           Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ухвалою Магдалинівського районного народного суду від 22.05.1984 року було затверджено мирову угоду між колишнім подружжям ОСОБА_1. та ОСОБА_2, відповідно до якої за ОСОБА_2 визнано право власності на колгоспний двір, розташований в АДРЕСА_1 та зобов*язано виплатити компенсацію в розмірі 3250 грн., яка складається з будівель в колгоспному дворі, будматеріалів, предметів домашньої обстановки та обіходу.

          Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпочали будівництво житлового будинку та господарських будівель по вул. АДРЕСА_1.

          Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

          Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 124 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об*єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Згідно із цим порядком для пред*явлення закінченого будівництвом об*єкта державній приймальній комісії передує утворення робочої комісії, яка тільки визначає готовність закінченого будівництвом об*єкта для пред*явлення державній приймальній комісії. Строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об*єкта державною приймальною комісією встановлюється органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію, і не повинен перевищувати 30 днів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об*єкта, форма якого затверджується Міністерством регіонального розвитку та будівництва. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

           В матеріалах справи відсутні технічний паспорт, акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації житлового будинку по вул. АДРЕСА_1 Згідно довідки Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області № 682 від 01.10.2010 року щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку, який розташований за адресою: селище АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до виконавчого комітету Петриківської селищної ради не звертались.

           На пропозицію звернутися до виконавчого комітету Петриківської селищної ради для вирішення питання про прийняття спірного житлового будинку в експлуатацію, ОСОБА_1 заявила, що питання прийняття в експлуатацію житлового будинку вважає неможливим без прийняття рішення суду, оскільки вона не має документу про підтвердження її права власності на Ѕ частину майна, про що надала письмову заяву, яка долучена до матеріалів справи. ОСОБА_2 відмовився від звернення до органу виконавчої влади для прийняття житлового будинку в експлуатацію, заявивши, що будівництво будинку не завершено.

           За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2009 року призначалась судово-технічна експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої ставились питання можливості поділу житлового будинку, надвірних будівель, розташованих по вул. АДРЕСА_1, та поділу земельної ділянки у відповідності з частками у праві власності і за фактичним користуванням, але експертиза не була проведена, так як ОСОБА_1 03.08.2009 року була подана заява про залишення ухвали суду про призначення судово-технічної експертизи без виконання в зв*язку з відмовою від частини своїх позовних вимог.

           Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину новоствореного подружжям за час знаходження в зареєстрованому шлюбі нерухомого завершеного будівництвом майна – житлового будинку, площею 129,6 кв.м., літньої кухні – площею 77 кв.м., гаражу – площею 24 кв.м., колодязю, свердловини, літньої бані, огорожі, розташованих по вул. АДРЕСА_1, та виділу його в натурі.

           Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині проведення поділу присадибної земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 та встановлення правила користування нею, суд також не знаходить підстав для їх задоволення за ненаданням доказів щодо можливості розподілу її в натурі, судова експертиза про можливість поділу земельної ділянки не проводилась в зв*язку з відмовою позивачки від її проведення.

           ОСОБА_1 також просить визнати за нею право власності на Ѕ частину торговельного лотка розміром 2х3 кв.м., вартістю 3000 грн., та виділити її в натурі. Суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачка оцінює торговельний лоток в 3000 грн., з чим не погоджується ОСОБА_2, в той час за договором купівлі-продажу кіоску, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та посвідченого державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори  12 березня 2003 року, його продаж вчинено за 600 грн., при цьому доказів на підтвердження вказаної в позові його вартості на час розгляду справи не надано. Крім того, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб*єкта підприємницької діяльності – фізичної особи від 29.11.1999 року, яка знаходиться в матеріалах справи та оглядалася в судовому засіданні. Як було встановлено в судовому засіданні, торговельний кіоск є його робочим місцем, тому відповідно до положень статей 57, 61 СК України,     ст. 52 ЦК України майно приватного підприємця чи фізичної особи-підприємця не є об*єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

           Крім того, ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки (паю), розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів, вартістю 35480,61 грн., та виділити її в натурі. Суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану ОСОБА_2 частку із земельного фонду як члену КСП ім. Суворова.

           Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна та виділення його в натурі.

           Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на проживання та виселення, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки стаття 157 ЖК України, на яку посилається в своїх вимогах позивач, є підставою для виселення членів сім*ї власника жилого будинку (квартири).  

           Судом встановлено, що ОСОБА_2 не є власником житлового будинку АДРЕСА_1, в зв*язку з чим не може вимагати виселення осіб та зняття їх з реєстрації з будинку на підставі ст. 157 ЖК України та 391 ЦК України. Крім того, визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, стосується користування жилими приміщеннями в будинках державного та громадського житлового фонду, зокрема, якщо вони не проживають в ньому без поважних причин понад шість місяців. При цьому суду не надані докази непроживання в спірному будинку відповідачів за зустрічним позовом без поважних причин, оскільки із оглянутих в судовому засіданні відмовного матеріалу № 597 Петриківського РВ КУП № 1294 від 29.09.2003 року, відмовного матеріалу № 631 Петриківського РВ КУП № 1319 від 03.10.2003 року, відмовного матеріалу № 652  Петриківського РВ КУП № 1352 від 09.10.2003 року витікають факти конфліктних відносин між сторонами, що робили неможливим їх спільне проживання. Про факт конфліктних відносин між сторонами також свідчить рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2005 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право на проживання та примусовій виписці, яке  набрало законної сили, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній… справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

            Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на проживання та виселення.

             Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 57, 60, 61 СК України, ст.ст. 182, 331 ЦК України, суд,

   ВИРІШИВ:

             Відмовити ОСОБА_1  в задоволенні позову до ОСОБА_2, обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна та виділення його в натурі.

            Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на проживання та виселення.

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

             Суддя                                                                                  С.І. Крот