справа № 2-а-1957/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2010року Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Кіяшко В.О.,
розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність відповідача ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області, у позові зазначав, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, має право на пенсію, передбачену Законом України № 796-Х11 від 28.02.1991 р. «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом.
22 серпня 2010 року позивач звернувся до відповідача про перерахунок пенсії, на що отримав відмову (№ 492/С-5 від 02.09.2010р.,) з посиланням на підзаконні нормативні акти.
22 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність відповідача . В адміністративному позові, позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки та виплати з 20.08.2010 року з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та зобов’язати відповідача сплатити заборгованість, а також в подальшому нараховувати пенсію на льоготних умовах.
Представник відповідача надав суду заперечення в яких просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на підзаконні акти.
Суд розглядає справу у скороченому провадженні - відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкладкою до посвідчення, довідкою МСЕК.
Позивач одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України № 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 Закону України № 796.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3 та 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно частини 4 статті 54 вищевказаного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 цього Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
При таких обставинах позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.08 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 1-21\05 від 11. 10. 2005 р., № 8 від 06. 07. 1999 р., № 5-рп02 від 20. 03. 2002 р,. № 7 –рп04 від 17. 03. 2004 року, № 20-рп04 від 01.12.2004 р, № 10 –рп08 від 22.05.2008 року, що стосувались спорів, пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, КСУ зазначив, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.
Таким чином, при розрахунку розміру пенсії та додаткової пенсії позивача слід керуватися ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Право позивача на отримання зазначеної пенсії та додаткової пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено на Пенсійний фонд України у Вільнянському районі Запорізької області.
Крім цього, відсутні також підстави для задоволення вимог позивача щодо зобов’язання відповідача у подальшому збільшувати та виплачувати пенсію у відповідності із змінами чинного законодавства, оскільки захисту в судовому порядку підлягають лише порушені права, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Отже суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, а відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи та організації звільнені від сплати державного мита, так само як і позивач, оскільки є інвалідом ІІ групи, судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 8-11, 99-100, 159-164, 167, 256 КАС України, ст.ст. 3, 8, 22 Конституції України, ст. 49, 50, 54 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність відповідача – задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 у відповідності з вимогами, встановленими ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю , у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20.08.2010 року по 10.12..2010 року з урахуванням сум сплачених у цей період.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя В.О. Кіяшко