Справа № 2а-1764/10

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

   м. Ковель                                                                                                        31 грудня 2010 року                                                    

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі  головуючої – судді  Луньової Т.М.

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області  про зобов'язання вчинити дії,  

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про зобов’язання провести перерахунок розміру щомісячного підвищення до пенсії, встановленого  їй як дитині війни, за період з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2010 року, визначивши це підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка діяла у вказаному періоді, і виплатити  їй різницю між перерахованою і отриманими  нею сумами підвищення та зобов*язати відповідача виплачувати це підвищення у вказаному розмірі і в подальшому, визнавши дії відповідача по виплаті підвищення в неповному обсязі неправомірними.

Адміністративний позов подано у строк, установлений законом, в частині вимог за період, починаючи з 17 червня  2010 року.

В частині вимог за період з 01 січня 2006 року по 16 червня  2010 року включно позов подано поза межами вказаного строку, а тому в цій частині вимог позов ухвалою суду від  17 грудня 2010 року залишений без розгляду.

Відповідач позов не визнав, заперечивши його тим, що проводив нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу правомірно.

Адміністративний позов слід задовольнити частково. В частині вимог нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі  за період з 17 червня 2010 року по 31 жовтня 2010 року ( відповідно до позовних вимог) – задовольнити, а в решті позовних вимог ( щодо вимоги на майбутнє )  відмовити з наступних підстав.

Позивач має правовий статус дитини війни, встановлений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», і отримує пенсію за віком.  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка була чинною у періоді, починаючи з   17 червня 2010 року  до 31 жовтня 2010 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, позивач у зазначеному періоді мав право на виплату йому щомісячного підвищення до пенсії у вказаному розмірі.

Однак, підвищення йому виплачувалося в меншому розмірі.

Наведені відповідачем підстави для такої виплати необґрунтовані.

Обов’язок призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу, зокрема підвищення до неї, покладений на відповідача ( пп.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 8-2).  

Розмір мінімальної пенсії має визначатися   виключно  Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.5 цього Закону). І цей розмір  визначений частиною першою ст.28 цього Закону - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  визначеного законом.  

Оскільки вказаний розмір визначений законом, відповідач не вправі був керуватися для його визначення нормативно-правовими актами з меншою, ніж закон, юридичною силою, зокрема, постановами Кабінету Міністрів.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином відповідач діяв неправомірно і порушив право позивача на отримання пенсії у належному розмірі.

Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає, що для  відновлення останнього необхідно і достатньо зобов'язати відповідача  нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 17 червня 2010 року по 31 жовтня 2010 року включно на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яке обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.

Що стосується вимог позивача про зобов*язання відповідача здійснювати нарахування і виплату підвищення саме в такому розмірі і в подальшому , то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки  предметом судового захисту можуть бути лише порушені, невизнані, оспорювані права, а на момент розгляду справи такий факт порушення права позивача в майбутньому відсутній, прогнозування можливості порушення зі сторони відповідача в майбутньому є передчасним.  

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, ч.2 ст.99, 159, 161, 162, 163, 183-2, 186, 254, ч.1 ст.256 КАС України, ч.2 ст.19 Конституції України, на підставі  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.2 ст.5,  абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  ,  суд

п о с т а н о в и в :  

 Адміністративний позов  задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області по виплаті ОСОБА_1  щомісячного підвищення пенсії як дитині війни за період з 17 червня 2010 року по 31 жовтня 2010 року в неповному обсязі неправомірними.

Зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 17 червня  2010 року по 31 жовтня 2010 року включно на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яке обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Постанову виконати негайно.

Постанова  суду  може   бути  оскаржена  до  Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд  протягом десяти днів з моменту отримання її копії.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, і є в цьому випадку остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.  

ГОЛОВУЮЧА                                                                              Т.М.Луньова