Адміністративне судочинство                             копія справа № 2-а- 448/10

Категорія : 2.19.6

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  м. Любомль                 28 грудня  2010 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:  

головуючого судді  Мосієвича І.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження  в м. Любомль адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області про визнання протиправними та покладення обов’язку нарахувати і виплатити недоплачену соціальну допомогу дитині війни , -

в с т а н о в и в:  

 В суд з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області,  яка просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати його нарахувати і виплатити недоплачену доплату до пенсії як дитині війни за період з грудня  2009  по грудень 2010 року включно .

Свої вимоги  мотивує тим, що вона має статус дитини війни, а тому користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6 –рп /2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними) та втратили свою чинність із дня їх ухвалення. Відтак відповідач був зобов’язаний здійснювати  виплату належної позивачу пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком за 2007, 2008 роки.  

В своїх письмових запереченнях управління Пенсійного Фонду України в Любомльському районі адміністративний позов не визнало з тих підстав, що з 09 липня по 31 грудня 2007 року фінансування соціальних виплат проводилося в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1, в розмірі 19,91 гривні. Розмір допомоги у 2008 році спочатку було встановлено відповідним законом про державний бюджет у вигляді 10 відсотків прожиткового мінімуму, а з 22.05.2008 року - постановою Кабінету Міністрів від 28.05.08 року №530, яка є чинною на даний час. На підставі цієї постанови за січень 2008 –жовтень 2010 року позивачу виплачено 1674,90 гривні. Крім того, Управління Пенсійного фонду України просить застосувати норми закону про пропуск позивачем строку звернення до суду.    

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка  має статус дитини війни  і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області, що підтверджується пенсійним посвідченням  із відтиском  у ньому штампу «дитина війни» .

Протягом 2006-2007 років позивачці підвищення до пенсії як дитині війни не нараховувалося та не виплачувалося, а у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося з 1 січня по 31 березня в розмірі – 47,00 грн., з 1 квітня по 30 червня - 48,10 грн., з 1 липня по

1 інстанція                   код суд 0310  

  2  

 30 вересня - 48, 20 грн., з 1 жовтня 2008 року – 49, 80 грн., з 1 січня 2009 року -49,80 грн.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне

довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади ,їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1,2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визнана чають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином , щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

При цьому слід відмітити, що згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних  соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися надбавка.  

При цьому суд вважає, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правих актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.      

Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» згідно із п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України”  на 2007 рік  від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік з врахуванням ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якою передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановлено для учасників війни.

Рішенням конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 .07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний

3  

 захист дітей війни». Положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України (п.41 розділу 11) від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, змінено редакцію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.

Частиною ч.3 ст.46 Конституції  України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму , який встановлюється законом.

В контексті положень статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни « (в редакції від 22.05.2008 року) та частини 1 ст.28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 ст.28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Рішенням конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 11 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України»  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а отже вони втратили чинність з 22.05.2008 року.  Положення п.41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнанні неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникали внаслідок дії неконституційності акта.

Відповідно до в вимог ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно – правовими актами Кабінету Міністрів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (що має однакову юридичну силу, як і Закон України “Про соціальний захист дітей війни») у наведеній нормі відсилає до відповідних законів України. Тобто, у даному випадку застосовується спеціальний закон, яким передбачається  право на отримання підвищення до пенсії певної категорії осіб, зокрема Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.  Тотожні положення містять і ст.52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік».

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови управління

4  

 Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (затвердженої у Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року ) управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно чинного законодавства. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачу лежить обов’язок провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни. При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування та виплату позивачеві підвищення пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки саме на відповідача покладено обов’язок проводити нарахування підвищення пенсії дітям війни у конкретному розмірі, у зв’язку з чим суд не може брати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Згідно частини 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.99 КАС України адміністративний позов може бути   в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У зв’язку з наведеним, позовні вимоги про нарахування та виплату підвищення пенсії, як дитині війни, підлягають повному задоволенню за період з  08 грудня 2009 року по 08 грудня 2010 року включно, оскільки вказані правовідносини виникли в період дії редакції ст. 99 КАС України від 06.07.2005 року, згідно якої, було встановлено річний строк для звернення  з адміністративним позовом.    

Таким чином, враховуючи, що ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни”  була чинною у наведеній редакції протягом 2009 року та є чинною у 2010 році, позовні вимоги позивачки, щодо перерахунку та виплату державної соціальної допомоги дитині війни з 08 грудня 2009 року по 08 грудня 2010 року включно, підлягають до задоволення.  

Доводи та заперечення відповідача, щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом до уваги не приймаються. Оскільки суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою

права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на соціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правих актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань,   до уваги не беруться.

Відповідно до вимог ч.1 ст.94  КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України  (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Постанова суду відповідно до вимог ч.1 ст.256 КАС України підлягає до негайного виконання.  

  Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100,  159-163 КАС України, на підставі ст. 19, 22, 46 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007  

від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008 року, суд,  

    5  

  в и р і ш и в :  

  Адміністративний позов  задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30 % надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 08 грудня 2009 року по 08 грудня 2010 року включно протиправною.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Любомльському районі Волинської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до вимог ст.6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  08 грудня 2009 року по 08 грудня 2010 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

Стягнути з  Державного бюджету України в користь Солом’янюк ОСОБА_1 3 (три) гривні  40 копійок.

Постанова суду відповідно до вимог ч. 2 ст.256 КАС України підлягає негайному виконанню.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.  

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любомльський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі складення постанови суду в повному обсязі або прийняття постанови у письмовому провадженні,  апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

  Головуючий : суддя     (підпис)                               І.В.  МОСІЄВИЧ  

Оригіналу відповідає: суддя                                                     І.В.   МОСІЄВИЧ