Справа № 2а-4042/2010  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  28 грудня 2010 року суддя Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим АТАМАНЮК Г.С., розглянувши в м. Бахчисараї в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про нарахування і стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач 25 листопада 2010 року звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі у підвищенні їй пенсії і зобов’язати відповідача підвищити їй пенсію до 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009 – 2010 роки, нарахувати та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу, а також зобов’язати УПФ нарахувати та сплачувати пенсію в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009 – 2010 роки. Вимоги мотивовані тим, що вона відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на підвищення до 30 % мінімальної пенсії за віком, проте відповідач відмовляє їй у підвищенні пенсії.    

У запереченні на позов відповідач заявлені вимоги не визнав і зазначив, що законом не врегульовано питання стосовно того, який орган виплачує вказану надбавку, не визнано в законодавчому порядку механізму розрахунку надбавки, тому задовольнити вимоги позивача у теперішній час не виявляється можливим, у зв’язку з чим просить у задоволенні позову відмовити. Також просить суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку з тим, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:    

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом позивача, відповідним посвідченням. У зв'язку з цим вона має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.  

У листопаді 2010 року позивач звернулася до УПФ в Бахчисарайському районі із заявою про підвищення пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте їй в підвищенні пенсії до 30% було відмовлено.  

Суд вважає відмову УПФ в Бахчисарайському районі у підвищенні пенсії неправомірною, оскільки позивач є пенсіонером за віком, пенсія призначена і виплачується відповідачем і позивач має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.  

Законом України « Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».  

Таким чином, з 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосовувалися приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», як такі, що прийняті пізніше у часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення позивачу відновлено право на підвищення пенсії до 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.      

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Тому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо підвищення пенсій за віком до 30 відсотків діє з 09 липня 2007 року – з моменту оголошення рішення Конституційним Судом України щодо даних правовідносин.            

          На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 25 травня 2010 року. В решті позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем пропущений встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду і не надано доказів поважності причини пропуску строку для звернення до суду за захистом своїх прав за період з 2009 року. Крім того, відповідач у запереченнях на позов наполягає на застосуванні положень ст. ст. 99, 100 КАС України.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 99-100, 159, 161, 162, 183-2 КАС України, суд  

  ПОСТАНОВИВ:  

  Позов задовольнити частково.  

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим підвищити  ОСОБА_1 до 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 25 травня 2010 року, а також донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги по 28 грудня 2010 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік».  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. судових витрат.  

Постанова підлягає негайному виконанню.  

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо постанову було прийнято без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.  

  Суддя                                                                  АТАМАНЮК Г.С.