Справа № 2-591/2010 р.

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

   24 грудня 2010 року            Тиврівський районний суд Вінницької області

                 в складі головуючого Ратушняка І.О. .,

за участю секретаря  Чорної  Н.М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом         ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором позики, -

  встановив:  

 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що в період з 19.05.2007р. по 23.04.2007р. позичив ОСОБА_2 29050 доларів США та 19500 грн..  Неодноразово звертався до відповідача  з вимогою про повернення коштів. Однак в ідповідачка борг до даного до даного часу  не повернула.  

Просить стягнути з 248704, 5 грн. та судові витрати.  

В судовому засіданні представник  позивача ОСОБА_3      позовні вимоги підтримав , просить їх задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.      

Відповідачка ОСОБА_2     в судове засідання не з’явилася, хоч про слухання справи повідомлена в установленому законом порядку ,просить справу розглянути у її відсутності , позов не визнала, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, крім того, зазначені кошти вона не позичала у  ОСОБА_1 Ним   самовільно було проведено  ремонт  приміщення м. Гнівань, по вул. Побузька, 70 В, яке вона орендувала в Побузької геопартії. . За його словами він витратив 20000грн. , хоча це не відповідає дійсності  ; в 2007р. вони домовились про продаж частини даного приміщення, однак ОСОБА_4 , перерахувавши кошти в сумі 19500грн.  , відмовився від укладення договору. Зажадав повернення коштів пошивом продукції  та передачею обладнання. В загальному вона повернула ОСОБА_5 40000грн.  

Вислухавши представника позивача , дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити. .

Згідно ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавцеь) передає у власність другій стороні  ( позичальникові)  грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а прозичальник зобов»язується повернути позикодавцеві  таку ж суму грошових коштів ( смуму позики)  або таку ж  кількість речей  того ж роду  та такої ж якості.  

Однак , по справі не доведено , що грошові кошти в сумі 19500грн. були передані на виконання саме договору позики. Як вбачається з наданих   квитанцій 23.04.2007р. ОСОБА_1 перераховано ОСОБА_2 14500грн. згідно договору  №1 від 19.04.2007р.  за адмніприміщення  в м Гнівань, по вул.. Побузька, 70в  ;  20.04.2007р. згідно даного договору ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 5000рн.  

З розписки ОСОБА_6  від 11.12.2006р. взагалі  не вбачається на яких умовах були передані грошові  кошти в сумі 14350 доларів США.

В розписках ОСОБА_2 від 07.06.2006р.   вказано , що  вона позичила у ОСОБА_1 700 доларів США  згідно попереднього договору ; так само в розписці  від 14.03.2007р. ОСОБА_2 вказала, що отримала  згідно попереднього договору у ОСОБА_1 2000 доларів США;  з розписки від 05.07.2006р.  видно , що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1  згідно попереднього договору 4000 доларів США;  в розписці від 19.05.2006р.  ОСОБА_2, зазначила, що отримала  від ОСОБА_1 1000 доларів  США  , які зобов»язується повернути згідно попереднього договору від  19.05.2006р. ,  однак доказів про умови зазначених «попередніх»  договору суду не надано.  

Питання про стягнення даних коштів з інших підстав  (в зв»язку з невиконанням іншого правочину)  позивач не ставив.  

Крім того, згідно ст.. 256, 257, 261 ЦК України за зобов»язаннями з визначеним строком виконання зобов»язання   особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу  протягом трьох років з дня спливу строку виконання зобов»язання.  

Згідно з розпискою від 19.05.2006р.   ОСОБА_2 позичила у   ОСОБА_1 19.05.2006р.  7000 доларів  США, 5000 доларів з яких зобов»язалась повернути  до 19.08.2006р.,  2000 доларів США  – до 01.12.2006р.

Питання про поновлення строку позовної давності позивач не ставив . Згідно п.4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності , про застосування якої заявлено стороною  у спорі, є підставою для відмови у позові..  

  Керуючись ст.ст.10, 11, 60,61,  88, 212- 215ЦПК України, ст. 256, 257, 261 , 267, 1046 ЦК України, -

  вирішив:  

 В задоволенні позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення боргу відмовити. .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом десяти діб.

 Головуючий                                                 І.О.Ратушняк