справа № 2-6698-10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді – Кузнецова Р.В.,
при секретарі – Копійко Г.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
представників третьої особи - ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_9 в особі представника на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.03.1996 р., зареєстрованого у КП БТІ м. Слов'янська за №3-906/16 від 03.04.1996 р., належав житловий будинок АДРЕСА_1.
15.09.2008 р. ОСОБА_6 продала належний йому будинок із господарськими спорудами АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку (реєстровий номер 7962) ОСОБА_3, за якою в теперішній час зареєстроване право власності на житловий будинок із господарськими спорудами АДРЕСА_1. Підтвердженням цьому є Довідка КП БТІ м. Слов'янська від 08.09.2009 р. №2954/0.45.
Він є громадянином Російської Федерації і з 1996 постійно там проживає, з 2004 р. зареєстрований у м. Пермі, що посвідчується відповідним Свідоцтвом про постановку на облік в податковому органі фізичної особи за місцем проживання на території Російської Федерації. Він не був в Україні з 1996 р., а тому договору купівлі-продажу належної йому нерухомості у м. Слов'янську з ОСОБА_6 не укладав і ніяких паперів не підписував, довіреностей на укладання угод від його імені нікому не видавав. ОСОБА_6 наполягала на тому, що між нею і ОСОБА_9 04.02.2006 р. був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Нотаріально договір посвідчений не був, тому вона звернулась до суду і Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 20.03.2008 р. по справі №2-1396-2008 цей договір був визнаний дійсним і за нею було визнано право власності на вищевказане нерухоме майно.
Коли ОСОБА_9 стало відомо про те, що його нерухоме майно незаконно вибуло з його власності, він звернувся до Слов'янського МВ УМВС у Донецькій області із заявою про з'ясування обставин позбавлення його права власності. Таким чином, було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_6, а Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 20.03.2008 р. по справі №2-1396-2008 було скасоване Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 27.05.2009 р. по справі №8-1-2009, на яке ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Справа була направлена на новий розгляд на підставі Ухвали Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2009 р.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.02.2010 р. по справі №2-199-2010 було залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визнання угоди від 04.02.2006 р. дійсною і визнання за нею права власності на житловий будинок із господарськими спорудами АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 06.05.2010 р. по справі №3442/20 Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.02.2010 р. по справі №2-199-2010 в частині відмови задоволення позовних вимог ОСОБА_6 залишене без змін.
Таким чином, ОСОБА_9 наполягає на тому, що не посвідчений нотаріально договір купівлі-продажу від 04.02.2006 р. є недійсним. А тому ОСОБА_6, укладаючи Договір купівлі-продажу житлового будинку (реєстровий номер 7962) від 15.09.2008 р. з ОСОБА_3, не мала для цього правових підстав.
Просив витребувати у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом виселення її з вищевказаного будинку. Судові витрати просив покласти на відповідачку.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_1 і адвокат ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, навели доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги. Зазначили, що на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу від 04.02.2006 р. , на який посилається ОСОБА_3 і ОСОБА_6, є нікчемним. Т ому ОСОБА_6, укладаючи Договір купівлі-продажу житлового будинку (реєстровий номер 7962) від 15.09.2008 р. з ОСОБА_3, не мала для цього правових підстав. Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України ОСОБА_9, як власник майна, має право витребувати своє майно від добросовісного набувача - ОСОБА_3, оскільки майно вибуло з його володіння не з його волі шляхом незаконних дій з боку ОСОБА_6 Посилаючись на ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, підкреслюють, що ц і обставини встановлені Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.02.2010 р. по справі №2-199-2010, Рішенням апеляційного суду Донецької області від 06.05.2010 р. по справі №3442/20, які набули законної чинності, а тому не мають доводитись при розгляді даної справи.
Представники відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та просили суд у задоволенні позову відмовити. Свої заперечення проти позову обґрунтовувала тим, що стала власником майна на підставі нотаріально посвідченого договору, укладеного з ОСОБА_6, яка на той час була власником будинку на підставі рішення суду.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначала, що на момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку від 15.09.2008 р., була його власником на підставі рішення суду, а тому мала право розпоряджатись цим будинком.
Представник третьої особи на стороні відповідача адвокат ОСОБА_7, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, навела доводи, аналогічні доводам представників відповідачки ОСОБА_3 та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали даної цивільної справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 підлягають задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачу ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.03.1996 р., зареєстрованого у КП БТІ м. Слов'янська за №3-906/16 від 03.04.1996 р., належав житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 20.03.2008 р. по справі №2-1396-2008 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 було визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку від 04.02.2006 р. і за ОСОБА_6 було визнано право власності на вищевказане нерухоме майно.
15.09.2008 р. між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 20.03.2008 р. по справі №2-1396-2008 було скасоване Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 27.05.2009 р. по справі №8-1-2009, на яке ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Справа була направлена на новий розгляд на підставі Ухвали Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2009 р..
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.02.2010 р. по справі №2-199-2010 було залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визнання угоди від 04.02.2006 р. дійсною і визнання за нею права власності на житловий будинок із господарськими спорудами АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 06.05.2010 р. по справі №3442/20 Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.02.2010 р. по справі №2-199-2010 в частині відмови задоволення позовних вимог ОСОБА_6 залишене без змін.
Таким чином, суд не погоджується з доводами представників відповідачки ОСОБА_3, третьою особою на стороні відповідача ОСОБА_6 та їх представниками, що ОСОБА_6 могла розпоряджатись будинком, а саме укладати договір купівлі-продажу.
На підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Зважаючи на те, що будинок вибув із володіння ОСОБА_9 не з його волі, то він має право витребувати це майно у добросовісного набувача - відповідчки
ОСОБА_3.
Відповідно до п. 10 Постанови Плунуму ВСУ 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна,
переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовими рішеннями по цивільним справам, які набрали законної чинності, не доводяться при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, відносно яких встановлені ці обставини.
На підставі ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Оскільки представниками відповідачки та іньшими участниками противної сторони не надано доказів на підтвердження їх заперечень, то суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 388 Цивільного кодексу України, п. 10 Постанови Плунуму ВСУ 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача задовольнити у повному обсязі.
Витребувати у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом виселення її з вищевказаного будинку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 судовий збір у сумі 563,89 грн. (п ' ятсот шістдесят три грн. 89 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн. (сто двадцять грн. 00 коп.), а всього 683,89 грн. (шістсот вісімдесят три грн. 89 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Слов»янського
Міськрайонного суду Р.В. Кузнецов