Справа № 2-а-906
2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі :
Головуючого – судді Редько О.В.,
при секретарі –Фурсовій Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: вул. Дзержинського, 90, м. Мелітополь Запорізької області , справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 року до 01.12.2007 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому надбавки до пенсії, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.02.2009рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У позові вказує, що він має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну грошову допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак всупереч вимогам законодавства призначена йому грошова допомога в 2006-2007 роках не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалася не в повному обсязі. Загальна сума недоплати становить 3991 грн. 50 коп., яку він просить стягнути.
В судове засіданні позивач не з'явився, але надав заяву, в якій просить суд про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, а також надав письмове заперечення у якому позов не визнав та пояснив, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому на думку представника відповідача, не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити частково.
Як було встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є пенсіонером за віком, що підтверджується його паспортом та пенсійним посвідченням, копії яких є у справі.
Позивач перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" № 497 від 11.04.2000 року, пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджене указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, що діяла до набрання сили Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік" "Про державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" №3235-ІV від 20.12.2005 року, дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинена.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 р., дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.
У 2007 році, відповідно до ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З огляду на те, що п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону; стаття 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") , у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
П.8 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня-48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.
Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" не призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, при розрахунку розміру надбавки до пенсії як дитині війни слід керуватися ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
До основних прав і свобод громадянина ст.46 Конституції України, зокрема, відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права (ст.8 КАС України) відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє дитину війни права на отримання такої надбавки. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено обмеження прав наявністю фінансування.
Право позивача на отримання надбавки до пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на відповідача.
Для звернення до суду з адміністративним позовом, відповідно до ст. 99 КАС України, встановлений річний строк.
Згідно зі ст. 100 КАС України пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Приймаючи до уваги, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2006 року до 01.12.2007 року, оскільки позивач звернувся у суд з відповідним позовом 13.02.2009 року про що свідчить відповідний реєстраційний штамп на адміністративному позові (а.с.1), відповідач у запереченнях наполягає на тому, щоб суд не поновлював цей строк, судом не встановлено, що зазначений строк пропущено позивачем з поважних причин, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав і зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку суми надбавки до пенсії за вказаний період задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, суд вважає, що достатнім засобом захисту прав позивача буде визнати бездіяльність відповідача щодо законодавчо визначеного обов'язку здійснити перерахунок надбавки до пенсії дитині війни протиправною, та зобов’язати відповідача нарахувати позивачу надбавку до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та забезпечити її виплату у межах річного строку для звернення до суду.
Таким чином, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м. Мелітополі Запорізької області щодо законодавчо визначеного обов'язку здійснити перерахунок надбавки до пенсії дитині війни протиправною, та зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Мелітополі Запорізької області нарахувати позивачу надбавку до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року (з дня винесення вищезазначеного рішення Конституційним Судом України) до дня розгляду справи в суді у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити йому виплату.
В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Законом України "Про соціальний захист дітей війни"№2195-IV від 18.11.2004 року зі змінами, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року зі змінами, Законом України "Про загальнообов’язкове" державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року зі змінами, Положенням "Про Пенсійний фонд України" затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" №497 від 11.04.2000 року, Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", ст.ст.2,4,6,7,8,9,10, 11,12,17,69,70, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м. Мелітополі Запорізької області щодо законодавчо визначеного обов'язку здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року до 01 червня 2009 року - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період з 22 травня 2008 року до 01 червня 2009 року розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дати її виготовлення повного тексту постанови і поданням після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 05 червня 2009 року.
Суддя: Редько О.В.