справа № 2-а-1649/10  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

  09 грудня 2010 року                           смт. Приазовське  

  Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді  Пантилус О.П., при секретарі  Орманджи Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до заступника командира Павлоградського ВДПС ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області майора міліції Широкоград Віктора Володимировича  про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,  

  В С Т А Н О В И В:  

11 листопада 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить поновити йому строк на оскарження та скасувати постанову  АЕ  № 257530, винесену відповідачем 03 червня 2010 року  про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого  ст. 132-1 КУпроАП.  

В обґрунтування позовних вимог   позивач  вказав, що 05 листопада 2010 року  він по пошті  отримав  зазначену постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого  ст. 132-1 КУпроАП. Вважає, що адміністративне стягнення накладене незаконно та безпідставно, без встановлення факту вчиненого правопорушення, тому постанова підлягає скасуванню. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення  відповідач встановив, що 01.06.2010р. о 17 год. 20 хв. на 320 км автодороги Знамянка-Луганськ-Шарине позивач керував автомобілем КамАЗ-53212, державний номер НОМЕР_1 з причепом  МАЗ-837810 державний номер НОМЕР_2,  перевозив вантаж  фактична маса 42 760 кг згідно ТНТ № 185545, без узгодження з ДАІ маршруту руху  великовагового транспортного состава, чим порушив  п. 22.5 ПДР України. Проте для  таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав.  Пунктами. 1.10, 23.1, 23.2, 23.3, 23.5, 23.6, 23.9, 23.10, 23.11 Правил дорожнього руху України (далі ПДР) визначено, що вантажний автомобіль і причіп є транспортними засобами, дозволена максимальна маса автопоїзда — це сума дозволеної максимально допустимої маси кожного транспортного засобу, що входить до складу автопоїзда. Крім того, Правилами визначено два поняття щодо зчеплених в процесі руху транспортних засобів – експлуатація транспортного состава та буксирування транспортних засобів. Різниця у зазначених поняттях полягає виключно в наступному: експлуатацією транспортного состава визнається переміщення одним транспортним засобом іншого, якщо це передбачено інструкцією з його (тягача) експлуатації. Також обов’язковими умовами експлуатації транспортного состава є відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації та освітлення. Для буксирування транспортного засобу наявність вказаних умов не є обов’язковою. В оскаржуваній постанові не зазначено, чому відповідач розцінив буксирування транспортного засобу як експлуатацію транспортного состава. При цьому, стаття 132-1 КУпроАП передбачає відповідальність за порушення Правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Зазначені Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року і відповідно до тексту самих Правил не вводять заборони на перевищення загальної маси понад 38 тон двох транспортних засобів, що здійснюють буксирування. Єдиною забороною, введеною Правилами є заборона великоваговому транспортному засобу з повною масою понад 38 тон буксирувати ще один транспортний засіб (п.15). Тобто, в постанові не з'ясовано та жодним чином не аргументовано, чи мало місце адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням вимог ст.280 КУпроАП.  

15.11.2010 року судом  поновлений позивачеві строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, як пропущений з поважних причин, згідно ст. 102 КАС України.  

В судове засідання позивач та його  представник не прибули,  позивач надіслав заяву в якій просить розглянути справу у його відсутності та без участі його представника, на позовних вимогах наполягає.  

Відповідач Широкорад В.В., в судове засідання не з’явився, надіслав заперечення проти позову в якому зазначив, що факти викладені в позовній заяві є необґрунтованими та не підтверджені доказами. Факт скоєння правопорушення позивачем підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. В даному випадку транспортний засіб позивача — автомобіль КамАЗ з причепом МАЗ є составом транспортних засобів, а не окремими транспортними засобами, як помилково вважає позивач. Тому просить відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за його відсутності.  

Відповідно до вимог частини 3 статті 122 КАС України якщо клопотання про розгляд справи у їх відсутності  заявили всі особи, які беруть у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, тобто,  згідно п.10  ч.1 ст. 3 КАС України, суд розглядає і вирішує справу  без виклику осіб, які беруть участь у справі  та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.      

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі наявних у справі доказів заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише  на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Статтею ст. 7 КУпроАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення  здійснюється на основі суворого додержання законності.        

Судом встановлено, що 03 червня  2010 року відповідачем винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого  ст. 132-1 КУпроАП.  

В постанові відповідачем зазначено, що,  розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, він встановив, що 01.06.2010р. о 17 год. 20 хв. на  320 км автодороги Знамянка-Луганськ-Шарине ОСОБА_1 керував автомобілем КАМАЗ-53212, державний номер НОМЕР_1 з причепом МАЗ-837810 державний номер НОМЕР_2, та перевозив вантаж  фактична  маса 42 760 кг згідно ТТН № 185545, без узгодження з ДАІ маршруту руху великовагового транспортного  состава, чим порушив  п. 22.5 ПДР України  та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене  ст. 132 -1 КУпроАП.  

До постанови доданий протокол серії АЕ № 264347 від 01.06.2010 року, згідно якого  позивач керував зазначеним автомобілем  з причепом МАЗ-837810 державний номер НОМЕР_2  перевозив насіння соняшника, фактична  маса склала 42 760 кг, без узгодження з ДАІ маршруту руху великовагового транспортного  состава, чим порушив  п. 22.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 132-1 КУпроАП.  В поясненні позивачем вказано, що він здійснював буксирування причепа.  До протоколу додана копія товарно-транспортної  накладної № 185545 від 01.06.2010 року, згідно якої автомобіль КамАЗ НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, завантажено насіння соняшника  в кількості 27,010 т, маса брутто складає 42,760 т.  

Порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, відповідно до ст. 132-1 КУпроАП  є складом адміністративного правопорушення.  

Пунктом   22.5. ПДР передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється  рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.  

Згідно до вимог п. 3 Правил  проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМ України, від 18.01.2001, № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.  

Відповідно до ст. 251 КУпроАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.  

Відповідно до п.1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль — це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.  

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що вони не містять жодного доказу, що підтверджував би встановлення відповідачем будь-яким зазначеним допустимим способом фактичної маси транспортних засобів чи осьове навантаження.  

Так, зазначена товарно-транспортна накладна містить суперечливі дані, так як в ній зовсім не зазначено наявність будь якого причепу до автомобіля, дані про здійснення габаритно-вагового контролю у справі відсутні.  

Відповідно до вимог ч.ч. 3. 4 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги та обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися  ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.  

Окрім того, відповідно до п.1.10 ПДР   транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;   буксирування — це переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації транспортних составів на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування; експлуатація транспортного состава - транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо); дозволена максимальна маса - маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою транспортного засобу як максимально допустима. Дозволена максимальна маса автопоїзда - це сума дозволеної максимально допустимої маси кожного транспортного засобу, що входить до складу автопоїзда.  

Правилами дорожнього руху України визначено, що вантажний автомобіль і причіп є транспортними засобами. Разом з тим, Правилами визначено два поняття щодо зчеплених в процесі руху транспортних засобів – експлуатація транспортного состава та буксирування транспортних засобів. Експлуатацією транспортного состава визнається переміщення одним транспортним засобом іншого, якщо це передбачено інструкцією з його (тягача) експлуатації. Також обов’язковими умовами експлуатації транспортного состава є відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації та освітлення. Для буксирування транспортного засобу наявність вказаних умов не є обов’язковою.  

В оскаржуваній постанові не зазначено, чому відповідач розцінив буксирування транспортного засобу (згідно обставин, викладених позивачем в позові),  як експлуатацію транспортного состава. Жодних доказів наявності обов’язкових умов експлуатації позивачем транспортного состава суду не надано.  

Стаття 132-1 КУпроАП передбачає відповідальність за порушення Правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Зазначені Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року і відповідно до тексту самих Правил не вводять заборони на перевищення загальної маси понад 38 тон двох транспортних засобів, що здійснюють буксирування.  

Згідно з ч. 2, 3ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитись.  

З урахуванням викладених обставинах суд дійшов висновку, що  оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог діючого законодавства, за відсутності доказів про наявність складу адміністративного правопорушення та винність позивача і  підлягає скасуванню, а  провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпроАП.  

Керуючись ст.ст. 8-12, 17, 69-71, 100, 158, 160-163,167, 171-2, 186 КАС України,  суд  

ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.  

Скасувати постанову  АЕ  № 257530 у справі про адміністративне правопорушення від 03 червня 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення правопорушення  передбаченого  ст. 132-1 КУпроАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.  

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.        

  Суддя                                                                                                                                     О.П. Пантилус