Справа № 2-а-1631/10р. 

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 31  грудня 2010 року суддя Лебединського  районного суду  Сумської області  Подопригора Л.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.  Лебедині  Сумської області  про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

  встановив:    

17 грудня  2010 року позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині  з приводу невиплати до пенсії державної соціальної підтримки дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за  період з   2007 року по 2010 рік в сумі  4546,00 грн., з урахуванням виплачених коштів та здійснювати виплату перерахованої пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак дана допомога не виплачується, відповідно  до  закону,  тому вона і звернулася до суду з вказаним позовом.

20 грудня  2010 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копію якої направлено відповідачу. Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.

Суддя, оцінивши повідомленні позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

Позивачка підтвердила доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надавши суду  посвідчення   серія НОМЕР_1 (а.с. 6).

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що дійсно згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але 28.05.2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. За таких обставин вважав, що управління Пенсійного фонду в м. Лебедині діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Звертає  увагу  суду  на  пропущений  позивачем строк  звернення  до суду. Та просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

Розглядаючи справу суд, керувався  наступними  положеннями чинного законодавства, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком. Але протягом 2007 - 2010 років допомога у зазначеному розмірі позивачці не виплачувалася.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, але  рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 вказане рішення визнано неконституційним.

Статтею 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційним вищевказане положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Законами України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та «Про державний бюджет на 2010 рік»  дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги органи Пенсійного фонду  України повинні були діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни.

Суд,  вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивачки права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо виплати пенсії, та відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії. Суд вважає необхідним зодовольнити позов в цій частині, визнати  бездіяльність управління Пенсійного фонду України протиправною.

Також суд вважає, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія             ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому, зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій УПФУ щодо не здійснення нарахування доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в м. Лебедині Сумської області  доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня по  31 грудня, за 2008 рік з 22 травня  по 31 грудня , за 2009 рік з  01 січня  по 31 грудня, за 2010 рік з 01 січня  по 31 грудня за виключенням суми фактично проведених виплат.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 183-2, 254 КАС України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України»,  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;  

П О С Т А Н О В И В :  

Позовні вимоги   ОСОБА_1   задовольнити  частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області  протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України « Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести  відповідні виплати  за 2007 рік з 09 липня  по 31 грудня, за 2008 рік з 22 травня  по 31 грудня, за 2009 рік з 01 січня  по 31 грудня, за 2010 рік з 01 січня  по 31  грудня  за виключенням суми фактично проведених виплат.

В іншій  частині  позовних  вимог  відмовити.

Стягнути  з Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області на  користь   ОСОБА_1 судові  витрати  в  розмірі 3,40 грн.

Зобов»язати  Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області  виконати  постанову негайно.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через  Лебединський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови з одночасним поданням копії апеляційної скарги до апеляційного суду.  

Суддя